6. Якщо початок перебігу строку давності визначений ст.7б ЦК, то порядок обчислення строків позовної давності та інших цивільно-правових строків регулюється нині ст.ст. 86, 87 ЦПК. У проекті нового ЦК вміщено декілька статей ( ст.ст. 242-245), в яких визначено порядок обчислення строків, в тому числі по-зовної давності. Строк починається наступного дня після кален-дарної дати чи настання події, якими визначено його початок. Строк, обчислювальний роками, спливає у відповідні місяць і чис-ло останнього року цього строку, а коли він обчислюється міся-цями, то відповідного числа останнього місяця строку. Наприк-лад, якщо право на позов виникло 15 червня 1995 р., то 3-річний строк позовної давності обчислюється з 16 червня 1995 р. і за-кінчується 15 червня 1998 р., тобто через 3 роки. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цьо-го місяця. До строку, визначеного півроком або кварталами року, застосовуються правила для строків, які обчислюються місяця-ми. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Якщо строк обчислюється тижнями, то він спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Іноді особі доводиться вчиняти дію в останній день певного строку. За загальним правилом, цей день триває 24 години. У разі вчинення дії щодо установи, де робочий день закінчується раніше, строк закінчується у момент, коли у цій установі за вста-новленими правилами припиняються відповідні операції. Проте строк не вважається пропущеним, якщо письмові документи або повідомлення здано до установи зв'язку до 24 години останньо-го дня строку. У випадках, коли кінець строку припадає на не-робочий день, останнім днем строку вважається наступний за ним робочий день.

Висновок

З вищевикладеного можна зробити такий висновок, що час відіграє важливу роль у цивільних правовідносинах. У певний час ви-никають, розвиваються і припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників. Дія ж са-мих законів також обмежена у часі. Строки, які встановлю-ються у цивільних правовідносинах як вияв соціального часу, є важливим правовим засобом цілеспрямованого регулювання діяльності громадян та організацій. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначе-ність у правах та обов'язках суб'єктів. У сфері цивільно-правових відносин юридичне значення має не за-кінчення часу взагалі, а закінчення певного строку, настання певного моменту в часі. Перебіг і обчислення строків у ци-вільному праві відбуваються за правилами, встановленими за волею законодавця.

Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:

1. За підставами (джерелами);

2. За ступенем самостійності учасників цивільних право-відносин ;

3. За розподілом обсягу прав та обов'язків сторін;

Поширеним способом визначення строку у законо-давстві і на практиці є встановлення періодів часу, які обчислюються:

- роками;

- місяцями;

- тижнями;

- днями й година-ми.

При цьому початковий і кінцевий моменти періоду мо-жуть приурочуватися до певної календарної дати або події, яка обов'язково має настати.

Якщо порушення суб'єктивного права не до-сягнуто в оперативному або претензійному порядку, управомочена особа має право звертатися за захистом своїх прав і законних інтересів до юрисдикційного органу для захисту своїх прав.

Строки мають велике значення в цивільних правовідносинах.

Література:

1. Цивільний кодекс України;

2. Дзера О.В., Кузнєцова. Н.С., Цивільне право України, К., 1999;

3. Бобров Д.В. Цивільне право, К., 1997;

4. Виноградов В.К., Гражданское право, М, 1978.