План

Вступ

1. Основні риси

2. Романська система цивільного права;

3. Німецька система цивільного права;

4. Англо-американська система цивільного права;

5. Східно-європейська система цивільного права;

6. Центрально-европейська система цивільного права.

Висновок

Використана література

Вступ

В процесі формування і розвитку права склалися відповідні правові системи, які відрізняються одна від одної підходом до вирішення принципових питань правового положення особи, її відносин з державою, методами правового регулювання і т.і.

Якщо взяти до уваги різні точки зору, які були висловлені компаративістами ( спеціалістами з порівняльного правознавства), то можна виділити наступні правові системи :

1. романська;

2. німецька;

3. англо-американська;

4. східно-європейська;

5. далекосхідна;

6. мусульманська.

Поділ цивільного права на типи, в цілому, близький до класифікації права взагалі, але абсолютної тотожності між ними нема.

Факторами, які впливають на характер цивільно-правової системи, є :

- характер джерел права ;

- структура цивільного права, перелік і зміст основних інститутів ;

- концепція регулювання приватноправових відносин, характер відносин держави і особи ;

- ступінь впливу римського приватного права, або його відсутність.

1. Основні риси.

Майнові, а також комплекс немайнових відносин є предметом цивільного та торгового права зарубіжних країн. Але, на відміну від предмета цивільного права Ук-раїни, він має багато особливостей.

1.Предмет цивільного права зарубіжних країн розширю-ється за рахунок включення значного обсягу товарно-грошо-вих відносин, пов'язаних з придбанням та відчуженням зе-мельних ділянок, деяких відносин землекористування. Це випливає з права власності на землю усіх суб'єктів цивільного права.

2.До предмета цивільного права багатьох країн входять, як правило, сімейно-шлюбні відносини. Здебільшого вони міс-тяться у цивільних кодексах, що регулюють сімейні відноси-ни як наслідок шлюбної угоди.

3.Загальною тенденцією є розширення кола немайнових відносин, що регулюються цивільним правом. Так, закріп-лення у цивільному праві загального положення про захист особистості громадянина (право громадянина на повагу осо-бистості) дає можливість охопити цивільно-правовим діян-ням широке коло особистих відносин, не пов'язаних з май-новими: захист честі і гідності громадян; охорона зображення громадянина, запису його голосу, листування та інших доку-ментів; право громадянина на ім'я; охорона інтересів грома-дян у разі повідомлення про них неправдивих відомостей по радіо, телебаченню, у кіно, а також у разі зловживання дани-ми про них, які містяться в електронно-обчислювальній техніці. Інститут універсального особистого права виключає можливість відмови у захисті особистих благ з формальних підстав.

4.До орбіти майнових відносин дедалі більше потрапля-ють немайнові за своєю природою людські цінності (честь, гідність, ділова репутація).

5.Своєрідно складався предмет цивільного права східно-європейських держав у "соціалістичні" часи. Відмова деяких з них від концепції єдиного цивільного права (тобто регулю-вання нормами однієї галузі права усіх видів товарно-грошо-вих відносин у суспільстві) призвела до виключення з пред-мета цивільного права майнових відносин між господарськи-ми організаціями. Ці відносини регулювалися окремою галуззю господарського права. Зазнав змін також зміст деяких традиційних цивільно-правових відносин. Так, відносини між організаціями та громадянами щодо задоволення культурних і матеріальних потреб останніх розглядалися у деяких країнах не як традиційні зобов'язальні відносини, в яких боржник і кредитор мають протилежні інтереси, а як відносини співро-бітництва і взаємодопомоги.

6.Майнові та особисті немайнові відносини у багатьох за-хідних країнах врегульовано двома кодексами права - ци-вільним та торговим. Це так звана дуалістична система при-ватного права. Вона існує у західних країнах континентальної Європи, а також у країнах, що рецепіювали західноєвропей-ські правові моделі.

Торгове право, як відокремлена від цивільного права га-лузь, виникло в середньовіччі. Це пояснюється тим, що ци-вільне право не мало спеціальних інститутів та норм для регулювання нових відносин торгового обігу, який швидко розвивався. Постійне вдосконалення торговельних угод, не-обхідність їх укладання оперативно та без перешкод вимагало відходу від формалізму цивільного права. Тому торгове право виробило ряд нових, несхожих з цивільним принципів та ін-ститутів, зокрема презумпцію відплатності угод, підвищену відповідальність, кредитування угод, торгове представництво та торгову реєстрацію тощо. Спочатку торгове право було звичаєвим правом торговців, об'єднаних у корпорації. Потім потреби обігу спричинили створення єдиних правил торгівлі у межах міст, союзів (наприклад, Збірник морського права Ганзейського союзу), а згодом і в межах держави.

Французька буржуазна революція ліквідувала поділ сус-пільства на стани, і станове торгове право перетворилося на право загального характеру, що регулює торгівлю. Воно збе-реглося до наших часів.

Термін "торгове" не відповідає сьогодні сфері застосуван-ня торгового права, яке охоплює всю сферу підприємницької діяльності, а не лише обігу.

Норми торгового права розглядаються сьогодні як спеці-альні щодо норм цивільного права і є органічною частиною системи приватного права. У країнах англосаксонської правової системи (Великобри-танія, США та ін.) немає поняття цивільного та торгового права. Торгове право Англії було поглинуто "загальним" пра-вом ще у 17 ст. Щодо чинного у США Торгового кодексу, то він не відповідає європейській концепції торгового права і не змінює системи американського права. Майнові і пов'язані з ними немайнові відносини країн англосаксонського права регулюються не галузями цивільного та торгового права, а ок-ремими правовими інститутами.

Розширення сфери відносин, що регулюються торговим правом, розвиток міжнародної торгівлі підвищують роль тор-гового права. Його принципи втрачають спеціальний харак-тер і стають принципами цивільного права. Так, норми, які спочатку стосувалися торгових угод, стають загальними нор-мами зобов'язального права; правила про банкрутство вже за-стосовуються не лише до комерсантів, а й до будь-яких осіб.

У деяких країнах цей процес, який дістав назву "комерціа-лізації" цивільного права, привів до об'єднання торгового та цивільного права в єдину кодифікацію. Так, ще у 1911 р. Швейцарія включила норми торгового права до зобов'язаль-ного закону, який був частиною цивільного кодексу. Італія у 1942 р.,