ПЛАН

Вступ

1. Поняття та особливості цивільних правовідносин.

2. Елементи цивільно-правових відносин.

Види цивільно-правових відносин.

Поняття юридичних фактів

Захист суб'єктивних прав

Висновок

Література

Вступ

В цій курсовій роботі я хочу розкрити суть цивільних правовідносин, що відбуваються за участю громадян і різноманітних органі-зацій. Ці суспільні відношення регулюють норми цивільного права (як і інші правові норми). При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.

Всі учасники цих відносин мають суб'єктивні пра-ва й обов'язки. Здійснення цих суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків забезпечуються засобами державного примусу. Ці цивільно-правові відносини мають свої особ-ливості предмету і методу цивільного права.

Цивільно-правові відносини - це майнові та осо-бисті немайнові відносини між майново відокремленими, юридично рівними учас-никами, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів дер-жавного примусу.

Суб'єктами цивільних правовідносин виступають грома-дяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства та установи, коопе-ративи, громадські організації, акціонерні товариства, оренд-ні підприємства), Українська держава, інші організації (на-приклад, релігійні організації, спільні підприємства за участю українських та іноземних юридичних осіб, іноземні підпри-ємства й організації).

В роботі відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, при-належність учасникам відносин суб'єктивних прав і обов'язків, можливість застосування засобів державного примусу). В ній також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають виду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, поси-лання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни і при-пинення суб'єктивних цивільних прав і обов'язків).

1. Поняття і особливості цивільних правовідносин

Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різноманітних органі-зацій. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.

Отже, цивільно-правові відносини - це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті.

Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин (у ціло-му), і галузевих цивільно-правових (зокрема). Останні виника-ють на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регу-люючий вплив права на суспільні відносини.

Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні пра-ва й обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-пра-вовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особли-востей цивільно-правових відносин, то вони обумовлені особ-ливостями предмета і методу цивільного права.

Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особли-вості цивільно-правових відносин:

а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, урегульовані нормами цивільного права;

б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

в) суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки учасників цивіль-но-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Такими є загальні і галузеві ознаки цивільно-правових відносин.

Таким чином, цивільно-правові відносини - це майнові та осо-бисті немайнові відносини (урегульовані нормами сучасного цивіль-ного права) між майново відокремленими, юридично рівними учас-никами, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів дер-жавного примусу.

В запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, при-належність учасникам відносин суб'єктивних прав і обов'язків, можливість застосування засобів державного примусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають виду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, поси-лання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни і при-пинення суб'єктивних цивільних прав і обов'язків).

2. Елементи цивільно-правових відносин

Громадяни та організації вступають у різні цивільно-правові відносини. З метою індивідуалізації окре-мих цивільно-правових відносин наука цивільного права ок-реслює їх елементи: суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок.

Суб'єкти цивільно-правових відносин. У цивільно-пра-вових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (відношення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових від-носин, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб'єктом, або суб'єктом права. Суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок, називається пасивним суб'єк-том, або суб'єктом обов'язку. Проте таких цивільно-правових відносин, у яких є лише суб'єкт права і лише суб'єкт обов'яз-ку, дуже мало. Як правило, в цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб'єктивні права і несе суб'єктивні обов'язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевезення, комісії, ко-жен із суб'єктів правовідносин має права і несе обов'язки.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: грома-дяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства та установи, коопе-ративи, громадські організації, акціонерні товариства, оренд-ні підприємства), Українська держава, інші організації (на-приклад, релігійні організації, спільні підприємства за участю українських та іноземних юридичних осіб, іноземні підпри-ємства й організації).

Громадянам, юридичним особам як суб'єктам цивільно-правових відносин притаманні такі суспільно-юридичні якос-ті: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність. Назива-ються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом (статті 25 і 92 ЦК України).

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні пра-ва та обов'язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.

Цивільна дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у мо-мент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Вона виникає у повному обсязі з на-станням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку.

За неповнолітніх (до 14 років) угоди укладають від