Зміст цивільних правовідносин становлять суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок. У юридичній літературі і на практиці суб'єктивне право характеризується як єдність трьох елементів:

а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваже-ної особи, в якій виявляється її самодіяльність, свобода вибо-ру варіанта поведінки в межах наданого суб'єктивного права, користування матеріальними і духовними благами на підставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто право на власні дії;

б) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чу-жі дії;

в) право (можливість) вимагати застосування засобів дер-жавного примусу до зобов'язаних осіб.

Узагальнивши наведені можливості громадянина та орга-нізації, можна визначити суб'єктивне цивільне право як вид і міру можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, яка забезпечується виконанням обов'язків іншими суб'єктами і можливістю застосування до них державного примусу.

Отже, суб'єктивне цивільне право - це можливості відповід-ного суб'єкта.

Чому ці можливості мають характер суб'єктивного права?

Тому, що реалізація можливостей однією особою залежить від поведінки інших осіб.

Юридична суть суб'єктивного права полягає в тому, що воно є видом і мірою дозволеної поведінки, для здійснення якої суб'єкт повинен мати можливість вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб.

Суб'єктивному праву властива своя структура. Воно скла-дається з трьох прав (повноважень): а) право (повноваження) на власні дії; б) право (повноваження) на чужі дії; в) право (повноваження) вимагати застосування засобів примусу до зобов'язаних осіб.

Наприклад, громадянин має суб'єктивне право власності на певні речі. Він як власник має право володіти, користува-тися і розпоряджатися ними. Він також може вимагати від усіх громадян, організацій, Української держави утримуватися від порушення його права власності, а при порушенні - пред'явити позов про витребування майна з чужого незакон-ного володіння. Власник також може вимагати усунення будь-яких інших порушень його прав, хоч би ці порушення й не були поєднані з позбавленням володіння.

Суб'єктивне право пов'язано з правом в об'єктивному ро-зумінні, тобто з цивільно-правовою нормою або із сукупністю норм, у яких воно передбачене. Так, ст. 4 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. встановлює, що влас-ник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Зазначені права власника виника-ють в особі конкретного громадянина, оскільки вони перед-бачені в ст. 4 зазначеного закону. Власник має право вимага-ти від кожного і всіх не перешкоджати йому в здійсненні сво-їх прав. Якщо ж право власності конкретного громадянина порушено, потерпілий залежно від характеру порушення сво-го права може, наприклад, пред'явити позов до правопоруш-ника про витребування свого майна від нього.

Суб'єктивне право також пов'язано з суб'єктивним обов'язком, оскільки його здійснення залежить від поведінки зобов'язаних осіб.

Суб'єктивний цивільний обов'язок - це міра необхід-ної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Він також пов'язаний з правом в об'єк-тивному розумінні. Так, ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний пере-дати майно у власність покупцеві. Це норма цивільного пра-ва, тобто право в об'єктивному розумінні. Зазначений обов'я-зок виникає саме тому, що він встановлений нормою об'єк-тивного права. Виходячи із змісту суб'єктивного права та суб'єктивного обов'язку, можна сказати, що вони відобража-ють суть цивільних правовідносин, зумовлюючи "життя" ци-вільного права, його чинність.

Залежно від характеру зв'язку між суб'єктивним правом і суб'єктивним обов'язком зобов'язана особа відіграє:

а) активну роль, тобто виконує певні дії (передає майно, сплачує гроші тощо).

У зобов'язальних відносинах здебільшого боржник - фігура активна. Скажімо, у зобов'язальних відносинах із договору підряду підрядник зобов'язується виконати роботу за завданням замовника. Інший приклад. За договором переве-зення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'я-зується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його одержувачу;

б) пасивну роль, тобто у відносинах власності зобов'язана особа повинна утримуватися від посягання на право власнос-ті, не перешкоджати здійсненню власником своїх прав. Тут активною фігурою є власник. Він активно здійснює права на власні дії: володіє, користується і розпоряджається майном. Також у авторських і винахідницьких відносинах суб'єктивні права авторів творів науки, літератури, винахідників набува-ють провідного і самостійного значення. Зобов'язані особи повинні не перешкоджати здійсненню авторських і винахід-ницьких прав.

Слід звернути увагу, що у більшості цивільно-правових відносин кожний із суб'єктів має права і несе обов'язки. Так, у цивільно-правових відносинах із договору майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимча-сове користування і має право вимагати від нього плати за користування майном. У свою чергу, наймач має право вима-гати від наймодавця передачі йому майна у стані, що відпо-відає умовам договору і призначенню майна. Разом з тим наймач зобов'язаний користуватися майном відповідно до договору і призначення майна. Тільки в деяких цивільно-пра-вових відносинах, що виникають із договорів, є чисті уповно-важені і чисті зобов'язані особи. Наприклад, у цивільно-пра-вових відносинах із договору дарування обдарований має лише суб'єктивне право, а дарувальник - суб'єктивний обов'язок.

3. Види цивільно-правових відносин

Цивільно-правові відносини досить різно-манітні за суб'єктним складом, змістом та підставами виник-нення. Наукою і практикою розроблено певні критерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види. Розглянемо їх.

Регулятивні та охоронні відносини. В основу розмежу-вання зазначених видів правовідносин покладено такий кри-терій, як підстави виникнення.

Регулятивні відносини - це правовідносини, через які здій-снюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) та особистих немайнових від-носин. Тобто за допомогою регулятивних відносин відбува-ється правомірна діяльність громадян та організацій. Саме то-му вони