Особливий різновид юридичних складів у механізмі ци-вільно-правового регулювання являють собою ті склади, обов'язковими елементом яких є такий юридичний факт, як державна реєстрація дії або події. Особлива роль таких юри-дичних складів полягає в тому, що вже саме існування юри-дичного факту у формі дії або події за відсутності факту їх державної реєстрації не спричинює цивільно-правових на-слідків. Так, угоди з нерухомим майном породжують права на таке майно лише за умови їх державної реєстрації, для виник-нення права на винахід необхідне подання заявки і визнання пропозиції винаходом (видача патенту) в Державному коміте-ті з питань науки і інтелектуальної власності. Існування таких юридичних складів об'єктивно необхідне, бо державна реєст-рація прав, дій, подій є засобом публічного контролю за ци-вільним оборотом з метою забезпечення найповнішої охоро-ни важливих майнових і особистих благ та свобод суб'єктів.

5. Захист суб'єктивних прав

Права і свободи людини, інших учасників цивільних відносин, забезпечують кожному можливість бути самостійним суб'єктом суспільного життя. Держава зобов'я-зана забезпечити реалізацію і захист суб'єктивних прав. Сто-совно громадянина Конституція України визнає право кож-ного захищати свої права і свободи, права і свободи інших людей від посягань, у тому числі посягань від представників влади або посадових осіб.

В умовах побудови правової держави однією з гарантій прав і свобод учасників цивільних відносин є правовий за-хист. Суть правового захисту в правовій літературі трактуєть-ся неоднозначно.

На думку Г. М. Стоякіна правовий захист включає в себе три моменти:

- видання норм, які встановлюють права та обов'язки, визначають порядок здійснення їх, захисту та застосування санкцій;

- діяльність суб'єктів із здійснення і захисту своїх суб'єк-тивних прав;

- попереджувальна діяльність держави і громадських ор-ганізацій, а також діяльність з реалізації правових санкцій.

В. І. Тертишніков захистом права називає таке здійснення права та перетворення правовідносин, яке можливе лише з допомогою спеціального державного органу. При цьому він посилається на ситуацію, яка складається при розірванні шлюбу в органах ЗАГСУ (нині в Україні діють РАГСи — ор-гани реєстрації актів громадянського стану) за заявою обох з дружин.

М. С. Малеїн вважає, що, правовий захист - це система юридичних норм, які спрямовані на запобігання правопору-шенню та ліквідацію його наслідків.

С. С. Алексєєв додержується думки, що правовий захист - це державно-примусова діяльність, спрямована на поновлен-ня порушеного права, забезпечення виконання юридичного обов'язку.

З. В. Ромовська вважає, що "правовий захист - завжди акт, що вже відбувся". У деяких випадках для реалізації захо-ду державного примусу достатньо винесення судового рішен-ня. Оскільки в рішеннях про визнання права чи розірвання договору відповідач не примушується до певної активної по-ведінки, акт правосуддя і правовий захист збігаються у часі. Якщо ж відповідач присуджується до певної поведінки (по-вернути майно, сплатити неустойку) - реалізація державного примусу органічно пов'язана з виконанням рішення, без чого правовий захист не можна вважати таким, що відбувся.

Для досягнення правового захисту необхідна певна проце-дура. Тому особливе значення має результат цієї діяльності, який виражений в акті відповідного державного органу.

Правовий захист нерозривно пов'язаний з правовою охороною. Проте, це різні категорії. Різниця цих понять визначе-на в законі. Так у ст. 12 ЦК України йдеться про охорону ци-вільних прав, а у ст. 16 - про захист та способи захисту ци-вільних прав.

Всяка заінтересована особа має право в порядку, встанов-леному законом, звернутися до суду за охороною свого права і захистити його відповідним способом, передбаченим ст. 16 ЦК України. Зазначена стаття встановлює такі способи за-хисту цивільних прав:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов’язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наприклад, відповідно до ст. 47 Конституції України жит-лові права громадян України охороняються законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інак-ше як з підстав і в порядку, передбаченому законом. Якщо громадянин без належно встановленого порядку у відсутність власника житла поселяється в нього, останній має право від-повідно до ст. 12 і на підставі ст. 16 ЦК України захистити своє право таким способом, як відновлення його становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушу-ють право. Тобто він може пред’явити позов до суду про усу-нення перешкод користування жилим приміщенням шляхом виселення. Приймаючи відповідний акт захисту порушеного суб'єктивного права, суд має зобов’язати порушника не пере-шкоджати користуватися власникові жилим приміщенням та виселити порушника з жилого приміщення.

Як всяке суб'єктивне право, право на захист включає як засоби матеріально-правового характеру, так і засоби проце-суально-правового характеру, що взаємодіють. З точки зору матеріально-правового змісту право на захист надає уповно-важеній особі три групи можливостей: самозахист майнових прав та інтересів; застосування до порушника цивільних пра-вових засобів оперативної дії; звернення до компетентного державного чи громадського органу за захистом свого права з вимогою застосувати до правопорушника засобів державно-примусового характеру.

Самозахист цивільних прав - це здійснення управомоченою особою не заборонених законом дій фактичного поряд-ку, спрямованих на охорону його особистих або майнових ін-тересів. Він завжди здійснюється після вчинення правопору-шення.

Засоби фактичного характеру, спрямовані на охорону прав