ЛЕКЦІЯ

З предмету “ ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО”

Громадяни як суб’єкти цивільного права

Мета :

НАВЧАЛЬНА :

Визначення правового становища громадян як учасників цивільного обороту. Засвоєння та опанування поняттями правоздатності та дієздатності.

ВИХОВНА :

Виховувати у студентів зацікавленість до предмету

Ознайомлення з особливостями теми.

Актуалізація теми.

План теми :

3.1.Правоздатність громадян.

3.1.1. Рівність правоздатності громадян.

3.1.2. Не відчужуваність правоздатності та неможливість її обмеження.

3.1.3. Виникнення та припинення правоздатності.

Дієздатність громадян.

Дієздатність громадянина.

Різновиди дієздатності.

Визнання громадянина недієздатним.

Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим

Визнання громадянина безвісно відсутнім.

Оголошення громадянина померлим.

Ім’я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану.

Ім’я громадянина.

Місце проживання громадянина.

Акти громадянського стану.

Підсумок.

Домашнє завдання ( підручник “ Цивільне право України” за редакцією О.В.Дзери, Київ, Юрінком Інтер, 1999, розділ 1, гл.6, параграфи 1-4 ; розділ 1, гл.2, ст.ст.9-22.

Питання для практичних ( семінарських ) занять :

1. Що розуміється під правоздатністю і який її зміст?

2. В яких випадках і в якому порядку допускається обмеження правоздатності?

3. Що таке дієздатність в від чого вона залежить?

4. Який обсяг дієздатності малолітніх і неповнолітніх?

Які критерії дрібної побутової угоди ?

Які підстави і порядок визнання особи недієздатною ?

Що таке деліктоздатність ?

Як визначається місце проживання громадянина і яке це має правове значення ?

Як співвідносяться суб’єктивне цивільне право з право- і дієздатностю ?

Які підстави і порядок визнання громадянина безвісно відсутнім ?

Які підстави і порядок оголошення громадянина померлим ? Які наслідки появи громадянина, оголошеного померлим ?

Чим відрізняється оголошення громадянина померлим від встановлення факту смерті громадянина ?

ПРАВОЗДАТНІСТЬ ГРОМАДЯН

Учасниками майнових та особистих немайнових відносин, що регулюються цивільним правом, виступають в першу чергу громадяни, які беруть участь у цивільних правовідносинах під певним іменем і лише в окремих випадках ( наприклад, в авторських відносинах ) – під псевдонімом ( вигаданим ім’ям ) або анонімно ( без імені ). Щоб мати можливість брати участь у цих відносинах, закон наділяє громадян цивільною правосуб’єктністю, елементами якої є цивільна правоздатність та цивільна дієздатність.

Цивільна правоздатність згідно ст.9 ЦК України – це здатність мати цивільні права та обов’язки, яка визнається за всіма громадянами України. Вона виникає з моменту народження громадянина і припиняється його смертю. Таким чином він є правоздатним протягом всього свого життя незалежно від віку та стану здоров’я.

Зміст правоздатності громадянина визначено в ст.10 ЦК України. В даній статті наведено приблизний перелік майнових та особистих немайнових прав, які можуть мати громадяни : громадяни відповідно до закону можуть мати майно в приватній власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати та заповідати майно, обирати рід занять та місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також інші майнові та особисті немайнові права. Тобто в ЦК України передбачено можливість набуття й інших немайнових та майнових прав.

Як бачимо, закон, визначаючи зміст правоздатності громадян, говорить лише про права і нічого не згадує про обов’язки. Але це не означає, що в зміст правоздатності громадян входить лише можливість набуття прав, оскільки, як вказується в ст.9 ЦК України, правоздатність – це здатність мати як цивільні права, так і цивільні обов’язки.

Рівність правоздатності громадян.

Для характеристики цивільної правоздатності принципове значення має закріплена чинним законодавством рівність прав громадян. Саме тому і правоздатність громадян закріплюється як рівна для всіх і однакова для кожного незалежно від походження, соціального і майнового становища, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відхилення від принципу рівної правоздатності не можна вбачати в тому, що деякі громадяни фактично або за прямою вказівкою закону не можуть ( не здатні ) мати окремі права та обов’язки ( неповнолітні, психічно хворі ). Наприклад, малолітній не може мати такі елементи змісту правоздатності, як право заповідати майно або бути членом кооперативу. У таких випадках йдеться про неможливість мати деякі права, яка поширюється однаковою мірою на усіх громадян ( наприклад, на усіх неповнолітніх ), і, таким чином, принцип рівності правоздатності не порушується, не має винятків.

3.1.2. Не відчужуваність правоздатності та неможливість її обмеження.

Правоздатність визнається за кожним громадянином. При цьому відповідно до закону громадянин не має права відмовитись від правоздатності або обмежити її. Отже, правоздатність є невідчужуваною. Частина 2 ст.12 ЦК України встановлює, що угода, спрямована на обмеження правоздатності, є недійсною. Громадянин має право, додержуючись встановлених законом вимог, розпоряджатись суб’єктивними правами ( продати або подарувати належну йому річ тощо ), але не може розпорядитися своєю правоздатністю.

Проте слід зазначити, що допускається обмеження правоздатності “ у випадках і в порядку, передбачених законом” 9 ч.1 ст.12 ЦК України ). За чинним законодавством обмеження правоздатності можливо, зокрема, як покарання за вчинений злочин, причому громадянин за вироком суду може бути позбавлений правоздатності не в цілому, а лише здатності мати деякі права – обіймати певні посади, займатися певною діяльністю.

Примусове обмеження правоздатності не можна змішувати з позбавленням громадянина деяких суб’єктивних прав. Так, конфіскація майна за вироком суду означає позбавлення громадянина права власності на певні речі та цінності, але не пов’язана з обмеженням правоздатності.

Виникнення та припинення правоздатності.

Згідно із законом цивільна правоздатність виникає у момент народження і припиняється смертю громадянина. Проте наведене чітке формулювання закону викликає деякі запитання.

Перщ за все слід з’ясувати, чи виникають з народженням людини всі елементи змісту правоздатності, передбачені законом, чи