угоди. Закон, на жаль, не визначає ознак такої угоди. Практика ж застосування ст.13 ЦК України виходить з того, що для дрібної побутової угоди характерною є незначна вартість побутових речей. Наприклад, ст.33 проекту ЦК України в редакції від 25 серпня 1996 року встановлює, що право чин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному та соціальному розвиткові ;
право розпоряджатися своєю заробітною платою ( заробітком ) або стипендією. Заробітна плата – це винагорода за працю, яка виплачується в процесі виконання трудової функції на підставі трудового договору. Заробіток – винагорода за результати праці, встановлюється, як правило, за згодою сторін у цивільно-правовому договорі. Винагорода за відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції не є заробітною платою і її розмір визначається залежно від економічного ефекту та інших обставин. Право розпоряджатися заробітною платою ( заробітком ) або стипендією підлягає обмежувальному тлумаченню. Підліток може лише один раз розпорядитися заробітком або стипендією. Речами, набутими внаслідок укладення угод за рахунок заробітку або стипендії, підліток має право розпорядитися ( наприклад, укласти договір купівлі-продажу ) тільки за згодою своїх батьків ( усиновителів ) або піклувальників. У ЦК України передбачено, що органи опіки і піклування за наявності достатніх підстав ( використанні грошей на шкоду собі та іншим особам, наприклад, придбання спиртних напоїв і наркотичних речовин тощо) можуть обмежити підлітків у праві самостійно розпоряджатися своєю заробітною платою ( заробітком ) або стипендією (ч.2 ст.13 ЦК України). Йдеться про обмеження зазначеного права на певний строк ;
самостійне здійснення всього комплексу авторських або винахідницьких прав, прав на відкриття, починаючи від оформлення винаходу, раціоналізаторської пропозиції, відкриття, укладання авторських договорів і закінчуючи одержанням авторської винагороди і розпорядження ними ;
право самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. У цьому випадку не має значення, з якого джерела одержані кошти, що їх вкладає неповнолітня особа до кредитної установи. Розпорядження коштами, що внесені іншими особами на їхні ім’я, здійснюється неповнолітнім за згодою батьків ( усиновителів ) або піклувальників ;
обов’язок нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим особам ( ст.447 ЦК України ), тобто неповнолітні віком від 15 до 18 років є деліктоздатними. Поведінка дитини, яка досягла 15 річного віку, може бути визнана протиправною, а вона сама притягнута до цивільної відповідальності. У разі відсутності у неповнолітнього майна, якого було б достатньо для відшкодування шкоди, на батьків ( усиновителів ) або піклувальників покладається додаткова ( субсидіарна ) відповідальність, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини ;
права з володіння, користування і розпорядження майном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств ( ст.ст. 17, 18 Закону України “Про власність”) ;
право бути засновниками і членами громадських об’єднань – молодіжних організацій ( ст.12 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності.
Мінімальна дієздатність складається з таких елементів :
права вчиняти дрібні побутові угоди. Інші угоди укладають батьки(усиновителі) або опікуни від імені неповнолітніх. Останні є цілком неделіктоздатними,і,отже, не несуть цивільно-правової відповідальності за свої неправомірні дії. За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, відповідають його батьки (усиновителі) або опікуни, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їх вини (ч.1 ст. 446 ЦК України). Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, заподіє шкоду в той час, коли він перебував під наглядом навчального, виховного або лікувального закладу, ці заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що ця шкода виникла не з їх вини(ч.2 ст.446 ЦК України);
права самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися
ними. Неповнолітні (до 15років), який сам вніс на своє ім’я вклад до банку, розпоряджається ним самостійно. Вкладами, внесеними на його ім’я, розпоряджаються до досягнення ним 15-річного віку батьки та інші законні представники.
Обмежена дієздатність. Обмеження дієздатності можливе лише у випадках і в порядку, передбачених законом (ч.1 ст.12 ЦК України). Воно полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов’язки, які він міг набувати і створювати. Таким чином, йдеться про зменшення обсягу дієздатності, який мала особа.
Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має часткову дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність.
Стаття 15 ЦК України визначає умови обмеження дієздатності громадян:
зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;
як наслідок цього – тяжке матеріальне становище самого громадянина та його сім’ї.
Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживання наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків). Щодо другої умови, то дослівно обмеження дієздатності можливе за наявності в алкоголіка чи наркомана сім’ї, тобто тоді, коли він своїми зловживаннями ставить у тяжке матеріальне становище водночас сім’ю і себе. По суті справи зазначена норма виключає обмеження дієздатності громадянина, якщо він ставить у тяжке матеріальне становище тільки себе.
За своєю метою, як налагоджується у постанові Пленуму Верховного Суду України ”Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним” від 28 березня 1972 року № 3 (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 листопада 1974 року №13, від24 квітня 1981 року №4, від 30 березня