На практиці суди в цілому правильно вирішують справи цієї категорії. Так, Печерський районний суд м. Києва цілком правильно задовольнив заяву О.А.Дубинського про визнання його бабусі Л.М. Дубинської недієздатною за станом її здоров’я (суду були надані медияна картка, витяг із історії хвороби, довідка ЛТЕК). Відповідно до акта судово-психіатричної експертизи експертна комісія визнала, що Л.М. Дубинська виявляє ознаки церебрального атеросклерозу з недоумством і внаслідок цього діагнозу за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Таким чином, заява О.А. Дубинського згідно зі ст.16 ЦК України підлягає задоволенню.

За загальним правилом, громадянин вважається недієздатним з часу набрання сили рішенням суду про визнання його недієздатним. Разом з тим Пленум Верховного Суду України передбачив виняток з цього положення, згідно з яким у разі коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, враховуючи висновок судово-психіатричної експертизи та інші дані щодо психічного стану громадянина, може зазначити в рішенні, з якого часу громадянин є недієздатним (п.9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року №3).

Слід мати на увазі, що від вирішення питання щодо дієздатності громадянина залежить можливість його участі у розв’язанні інших цивільних справ. Тому заяви про визнання громадянина недієздатним підлягають розглядові окремо від інших вимог у порядку, передбаченому статтями 256-260 ЦПК України. Водночас зі спором про цивільне право питання про недієздатність громадянина суд може вирішувати лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина.

Суд має надіслати копію рішення про визнання громадянина недієздатним органові опіки та піклування для призначення над ним опікуна. Крім того, виникають інші правові наслідки визнання громадянина недієздатним:

-від імені останнього укладає угоди опікун (ч.2 ст.16 ЦК України). Укладені раніше односторонні угоди (видача довіреності, заповіт), договори, пов’язані з собою громадянина, визнаного недієздатним (договір, доручення), припиняють свою дію;

-за шкоду, заподіяну цим громадянином, відповідають його опікун або організація, які забов’язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст..448 ЦК України). Будь-які дії особи, визнаної недієздатною, не мають юридичного значення і не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків.

Разом з тим після визнання громадянина в судовому порядку недієздатним він не виключається із числа суб’єктів права, тому що є правоздатним. Це пояснюється наявністю у нього певних матеріальних та інших потреб, які вимагають задоволення, а також взаємозв’язком інтересів душевнохворих і недоумкуватих з інтересами інших осіб та держави.

За певних умов таких, як одужання, значне поліпшення здоров’я, громадянин може бути поновлений у дієздатності рішенням суду. Питання про поновлення у дієздатності розглядає суд в окремій справі за місцем проживання громадянина, який був визнаний недієздатним, за заявою установ, організацій та осіб, вказаних у ст.256 ЦПК України, опікуна, а також з власної ініціативи суду (ч.3 ст.260 ЦПК України). Пленум Верховного Суду України з цього приводу роз’яснює, що в справах про поновлення дієздатності є обов’язковим проведення судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою суду. Громадянина може бути поновлено в дієздатності лише за наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення стану здоров’я або видужання (п.7 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України). Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування. На підставі рішення суду встановлена над громадянином опіка скасовується.

.