Посягання на життя суддів вчинюється умисно з метою помсти за професійну діяльність.

Відповідальними за посягання на життя суддів є всі осудні особи, що досягли віку чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

Карається посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя:

- позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням воді.

Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

Конституцією України гарантується незалежність і недоторканність суддів, забороняється будь-який вплив на суддів (ст. 126) і забезпечується захист інтересів суддів (ст. 127).

Відправлення правосуддя вимагає заходів безпеки й інших членів та учасників кримінального судочинства (потерпілих, свідків, експертів, перекладачів тощо).

Склад злочину, передбаченого ст. 380 КК утворюють:

а) неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття рішення чи прийняття неналежного рішення про заходи для безпеки учасників процесу судочинства;

б) невжиття, чи несвоєчасне або неналежне вжиття заходів безпеки учасників судочинства, а також членів їх сімей та близьких родичів, якщо внаслідок такої бездіяльності та недбалості були заподіяні цим особам тяжкі наслідки - шкода здоров'ю, знищення чи пошкодження майна тощо.

Невжиття заходів безпеки вчинюється необережно; винна особа не передбачала настання таких наслідків своєї злочинної недбалості, але повинна була і могла їх передбачити.

Суб'єктами відповідальності за невжиття заходів безпеки є посадові особи органу, на який покладено функції забезпечення виконання таких заходів.

Карається невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист:

- позбавленням волі на строк до п'яти років

Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист

Згідно з Кримінально-процесуальним законодавством України заходи безпеки встановлюються щодо потерпілих, свідків, експертів, перекладачів, та деяких інших учасників процесу.

Предметом злочину, передбаченого ст. 381 КК, є відомості про заходи безпеки щодо зазначених осіб, які були взяті під захист.

Склад злочину утворює розголошення таких відомостей, якщо внаслідок цього особі, що була взята під захист, була заподіяна шкода здоров'ю (побої, легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження тощо). Якщо внаслідок розголошення відомостей про заходи безпеки потерпілому була заподіяна смерть чи інші тяжкі наслідки (тяжкі тілесні ушкодження або велика матеріальна шкода), то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 381 КК.

Розголошення відомостей про заходи безпеки може бути вчинено як умисно так і необережно.

Відповідальними за розголошення відомостей про заходи безпеки є посадові особи, які приймають рішення про такі заходи і забезпечують їх виконання.

Карається розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист:

за ч. 1 ст. 381 КК - штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 381 КК - арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Невиконання судового рішення

Відповідальними за злочин, передбачений ст. 382 КК України, є лише посадові особи, на яких було покладено обов'язок виконати судове рішення, вирок, ухвалу чи постанову суду, якщо ця особа мала можливість, могла виконати цей обов'язок.

Об'єктивну сторону злочину утворюють: а) невиконання судового рішення і б) перешкоджання його виконанню. На відповідальність посадової особи за невиконання судового рішення чи за перешкоджання його виконанню не впливають мотиви діяння, його тривалість. Невиконання судового рішення посадовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або раніше судимою за такий злочин, або якщо невиконання судового рішення заподіяло істотну шкоду державним чи громадським інтересам, кваліфікується за ч. 2 ст. 382 КК України.

Умисне невиконання посадовою особою рішення Європейського суду з прав людини кваліфікується за ч. 3 ст. 382 КК.

Карається невиконання судового рішення:

за ч. 1 ст. 382 КК - штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 382 КК - обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. 3 ст. 382 КК - позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину

Неправдиве повідомлення посягає на правосуддя, оскільки на його підставі (ст. 94 КПК) порушується кримінальна справа, що може призвести до притягнення до відповідальності невинної особи, до судової помилки та інших шкідливих наслідків.

Склад злочину, передбаченого ст. 383 КК, утворює завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину суду, прокурору, слідчому чи органу дізнання.

Неправдиве повідомлення може стосуватися особи, яка злочину не вчинила, чи особи, яка вчинила злочин, місця чи часу або інших обставин вчиненого дійсно чи вигаданого діяння.

Злочин визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо неправдиве повідомлення стосується вчинення тяжкого злочину чи особливо тяжкого, або він був вчинений зі штучним створенням доказів обвинувачення чи з корисливою метою.

Неправдиве повідомлення вчинюється умисно незалежно від його мотивів - помсти, перешкодити викриттю дійсного злочинця тощо.

Відповідальність за неправдиве повідомлення настає з шістнадцяти років.

Карається завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину:

за ч. 1 ст. 383 КК - виправними роботами на строк до двох років, .або арештом на строк до шести місяців,