за ч. 2 ст. 383 КК - обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Завідомо неправдиве показання

Неправдиві показання свідків чи потерпілих, а також неправдивий висновок експерта чи неправдивий переклад перекладача посягають на правосуддя, чинять перешкоди його здійсненню.

Про відповідальність за давання неправдивих показань у кримінальній справі попереджуються: свідки (ст. 167 КПК), потерпілі (ст. 171 КПК), експерт за давання неправдивого висновку (ст. 196 КПК), перекладач за неправдивий переклад (ст. 128 КПК). Порушення такого попередження утворює об'єктивну сторону злочину. Неправдивими визнаються показання (висновок, переклад), які не відповідають дійсним подіям, обставинам, які є перекрученням фактів.

Неправдиві показання, поєднані з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи з корисливою метою, визнаються вчиненими при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 384 КК).

Неправдивість показань (висновку, перекладу) встановлюється лише судом при виголошенні вироку. З цього моменту злочин визнається закінченим.

Неправдиві показання (висновки, переклади) вчинюються умисно як завідомо неправдиві. Помилки складу цього злочину не утворюють.

Суб'єктами злочину є особи, зазначені у ст. 384 КК України - свідки, потерпілі, експерти, перекладачі. Підозрювані, обвинувачені і підсудні за завідомо неправдиві показання кримінальної відповідальності не несуть.

Карається завідомо неправдиве показання:

за ч. 1 ст. 384 КК - виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років;

за ч. 2 ст. 384 КК - виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Відмова свідка від давання показань або експерта чи перекладача від виконання своїх обов'язків

На свідків, експертів і перекладачів покладається юридичний обов'язок дати у суді або при провадженні попереднього слідства чи дізнання показання, що визнаються доказами у кримінальній справі.

Склад злочину утворюють також відмова свідка від показань, відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків під час провадження розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України.

Невиконання цих обов'язків зазначеними особами без поважних причин утворює об'єктивну сторону злочину; Поважними визнаються причини відмови: недостатня компетентність експерта чи недостатність наданих йому матеріалів (ст. 77 КПК), недостатнє знання мови перекладачем тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту чіткої і категоричної відмови дати показання, зробити висновок чи переклад. Відмова від давання показань, висновку чи перекладу вчинюється умисно незалежно від мотивів відмови.

Суб'єктами відповідальності за ст. 385 КК можуть бути лише свідки, експерти і перекладачі. Згідно зі ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Ці учасники кримінального процесу не підлягають відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ч. 2 ст. 385 КК).

Карається відмова свідка, експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків:

- штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців

Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Стаття 386 КК передбачає відповідальність за різні впливи на свідків, потерпілих та експертів з метою перешкоджання правосуддю.

Склад злочину утворюють перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку способом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок. Засобами цих діянь є: підкуп, погрози вбивством, застосування насильства, знищення майна потерпілих чи їх близьких або шантаж щодо свідка, потерпілого чи експерта.

Діяння, передбачене ст. 386 КК України, вчинюється умисно з різних мотивів - корисливості, помсти, особистої заінтересованості тощо.

Відповідальність за ст. 386 КК У країни настає з шістнадцяти років.

Карається перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку:

- штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неподаткову від мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Розголошення даних досудового слідств» або дізнання

З метою повного, всебічного і об'єктивного викритті злочину орган дізнання, слідчий і прокурор у необхідних випадках письмово попереджає свідків, потерпілих, експерта і перекладача про їх обов'язок не розголошувати певних даних слідства (ст. 121 КПК).

Порушення цього обов'язку, розголошення даних досудового слідства стороннім особам, незалежно від способу і форми, утворює об'єктивні ознаки злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли дані слідства, про нерозголошення яких особа була письмово попереджена, стали відомі хоча б одній сторонній (стосовно певної кримінальної справи) особі.

Розголошення даних попереднього слідства або дізнання може бути умисним і необережним, наприклад, при телефонній розмові, що була підслухана сторонньою особою, або при втраті листа і т. ін.

Відповідальними можуть бути лише особи, які були письмово попереджені органом дізнання, слідчим чи прокурором про обов'язок не розголошувати даних попереднього слідства чи