з дисципліни „Екологічне право”

План

1. Історія розвитку законодавства щодо змагальності сторін у цивільному процесі.

2. Поняття та зміст принципу змагальності.

3. Процесуальні засоби реалізації принципу змагальності у стадії судового розгляду цивільної справи.

4. Особливості реалізації принципу змагальності в стадіях апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, ухвал.

5. Співвідношення принципу змагальності із принципом об’єктивної (юридичної) істини у цивільному процесі.

Вступ

Цивільне процесуальне право України і врегульоване ним цивільне судочинство побудовано на демократичних принципах (від лат. principium - основа, засади). У принципах відоб-ражені політико-правові ідеї, погляди народу на право як соціальну цінність. У них в концентрованому вигляді виявлена заінтересована воля народу наділити право такими якостями, які найбільш повно мали б можливість задовольняти його ідеї і погляди у визначенні основ організаційної побудови правосуддя в цивільних справах, процесуальної діяльності суду і правового становища учасників процесу. Зміст принципів має демократичний характер і полягає в тому, що закріплені в нормах права, вони характеризують здійснен-ня правосуддя тільки судом і на засадах рівності громадян перед законом і судом, одноособовість і колегіальність розгляду цивіль-них справ, незалежність суддів ї підкорення їх тільки законові, гласність, здійснення судочинства державною мовою. Широкі і реальні процесуальні права учасників процесу і надійні гарантії їх реалізації, доступність і простота судочинства, які дають можли-вість кожній заінтересованій особі реалізувати право на звернення до суду за захистом і на судовий захист, надане Конституцією України.

З розвитком суспільства принципи цивільного процесуального права розвиваються і вдосконалюються з урахуванням потреб полі-тичних і соціально-економічних перетворень, подальшого забезпе-чення гарантій захисту суб'єктивних прав громадян, їх об'єднань і державних інтересів, а також підвищення ефективності судової діяльності в забезпеченні законності і справедливості. На сучасно-му етапі розвитку України суворе додержання і законодавче вдосконалення повноти вираження і дії демократичних принципів ци-вільного процесуального права виступає важливою гарантією зміц-нення законності як невід'ємної частини функціонування правової держави і демократичного правопорядку.

В курсовій роботі ми розглянемо важливий принцип цивільного процесу - змагальність

1. Історія розвитку законодавства щодо змагальності сторін

у цивільному процесі.

Лише недавно змагальність судочинства отримала конституційне закріплення, хоча цей термін привертав увагу багатьох вчених-процесуалістів. Однак, незважаючи на те, що він загальновідомий, нині виникає потреба в його ґрунтовному переосмисленні з метою виявити зміст цього поняття.

Закріплення у ст. 129 Конституції України принципових положень судочинства відображає новий етап судово-правової реформи, подальший розвиток основних засад цивільного процесу. В свою чергу реалізація концепції судово-правової реформи не може бути успішно вирішена без удосконалення найважливіших принципів судочинства, одним з яких є принцип змагальності,

Концепцією судово-правової реформи, схваленою у 1992 р., передбачались заходи, спрямовані на демократичну розбудову судової системи, створення надійного правового фундаменту для діяльності судів. Частково ці заходи вже здійснюються, але судова система остаточно ще не визначилась. Основними принципами в Концепції проголошено: створення такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, умови для дійсної змагальності; реалізації презумпції невинності, радикальне реформування матеріального та процесуального законодавства; чітке визначення умов допустимості доказів, перевірка законності та обґрунтованості рішень в апеляційному і касаційному порядку та за нововиявленими обставинами,

Актуальними сьогодні виявились слова відомого російського юриста і громадського діяча К.П.Побєдоносцева, який писав наприкінці XIX ст., що у нас в багатьох випадках зовсім забулось поняття про те, що суд є змагання двох сторін і що неможливо задовольнити одну сторону, не вислухавши іншої. Яким не є простим дане поняття, воно не було присутнім у свідомості багатьох суддів, яким не було б беззаперечним це правило, воно порушувалось щоденно і несвідомо, і тому судове рішення нерідко набувало вигляду випадкової дії і тягнуло за собою нові непорозуміння. Оживити в свідомості названу корінну засаду будь-якого суду і поставити її так, щоб вона і на майбутнє була непорушною, щоб складала абетку правосуддя, без якої не можна зробити і кроку, - вже це одне становить для нас значний набуток.

Розглянемо, детальніше, що саме означає принцип змагальності. Якщо провести аналіз історичного розвитку даного інституту, слід погодитись із висновком В.Мамницького, що з часів Руської Правди до 18 ст. процесу була притаманна чиста змагальність, лише з деякими винятками.

При Петрі І загальною тенденцією розвитку процесуального законодавства була заміна змагального процесу слідчим. Процесуальне, як і все інше законодавство Петра І, відзначалось непослідовністю і протиріччями. Разом з тим, слід зауважити, що процесуальне право в цей період зробило крок вперед. Досить того, що вперше в історії російського права був створений процесуальний кодекс, хоча і з обмеженою сферою його застосування. Іменним Указом від 21 лютого 1697 р. „Об отмене в судных делах очных ставок, о битии вместо оных распросу и розыску, о свидетелях, об отводе оных, о присяге, о наказании лжесвидетелей и о пошлинных деньгах” повною мірою скасовується змагальний процес і запроваджується слідчий. Цей Указ та іменний Указ від 5 листопада 1723 р. „Про форму суда” стали найважливішими нормативними актами в галузі процесуального законодавства для часу їх дії. Під словом „суд” розуміють саму форму процесу, що мала форму змагання. Суддя перестає бути пасивним арбітром і починає сам допитувати сторони. Вся реформа обумовлювалась необхідністю боротися із зловживаннями сторін. Указ від 1697 р. був доповнений „Кратким изображением процессов или судебных тяжб” від 1715 р. У ньому дано загальне вчення про докази та визначення їх системи. Цікавим є покладення обов'язку