на засадах змагальності. Але у численних, передбачених законом випадках, це роблять прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, інші об'єднання, які порушують справу на захист прав інших осіб - громадян і юридичних осіб (ст. 121 ЦПК). Докази у справі подаються сторонами, іншими особами, які беруть участь у ній, але за необхідності суд за їх клопотанням сприяє витребуванню доказів (вимагає їх від інших осіб - статті 47, 53 ЦПК.). На суд покладено обов'язок вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (статті 15, 62, 162 ЦПК). Отже, на засадах диспозитивності і змагальності сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, доповнених вимогами принципу публічності в діяльності суб'єктів захисту прав інших осіб і суду, розглядається цивільна справа в межах, необхідних для з'ясування істотних для справи обставин, встановлення їх об'єктивної істини, дійсних взаємовідносин сторін, їх прав і обов'язків. Про це переконливо свідчить визначений ЦПК процесуальний порядок розгляду цивільних справ у судовому засіданні.
Судове засідання провадиться в приміщенні суду, а у найбільш актуальних справах та справах, що мають широкий громадський інтерес, - безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 159 ЦПК).
Розгляд справи провадиться шляхом послідовного вчинення судом і учасниками процесу комплексу процесуальних дій, що складають певні частини (підстадії), кожна з яких має свої завдання і відповідний зміст.
Такі частини кількісно і понятійне в юридичній літературі називають по-різному, але аналіз норм ЦПК (глави 20) дає можливість для висновку, що судове засідання по розгляду цивільної справи складається з чотирьох частин: підготовча; дослідження обставин справи і перевірка доказів (розгляд справи по суті); судові дебати; постановлення і оголошення рішення.
Перша частина має підготовчий характер. В ній суд вирішує питання про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, при даному складі суду, секретареві судового засідання, при наявних особах, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (свідків, експертів, перекладачів) та наявних доказах. Завдання першої частини реалізуються шляхом послідовного здійснення широкого комплексу, встановлених статтями 165-177 ЦПК, процесуальних дій.
Після цього суд переходить до з'ясування фактичних обставин справи шляхом дослідження на підставі передбачених ЦПК засобів доказування наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування сторін. Це друга частина судового засідання, яка має виключно важливе значення, оскільки присвячена безпосередньому розглядові справи по суті (статті 178-195 ЦПК).
Розгляд справи починається доповіддю судді, яка має бути пояснювальною і лаконічною. Для цього в ній зазначається: яка справа, хто позивач, відповідач, предмет вимоги, розмір, чим обґрунтовується вимога, докази; заперечення відповідача, їх обґрунтування, докази. Якщо справа розглядалася, але була відкладена розглядом, то причини відкладення і чи усунені вони. Якщо справа була вирішена, але рішення було скасоване і справа надійшла на новий розгляд від суду касаційної чи наглядної інстанції, то необхідно про це сказати і зазначити на ті вказівки, які зроблено в постанові суду, який заново розглядає справу. Мета доповіді - доведення змісту справи до учасників процесу і всіх присутніх в залі засідання осіб, що надає можливість їм стежити за розвитком процесу і цим самим забезпечує його виховний вплив.
Після доповіді головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутися за розв'язанням спору до третейського чи товариського суду (ст. 178 ЦПК). Заявлені відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін розглядаються судом у порядку, встановленому ст. 179 ЦПК. Зазначені волевиявлення сторін заносяться до протоколу судового засідання і підписуються відповідно позивачем, відповідачем, обома сторонами. Але якщо відмова від позову, визнання позову і мирова угода викладені в адресованих суду письмових заявах, то останні додаються до справи, про що зазначається в протоколі судового засідання. Такі заяви розглядаються судом з заслуховуванням думки другої сторони й інших осіб, які беруть участь у справі. Суд роз'яснює позивачеві і сторонам наслідки, які настають з прийняттям відмови від позову і затвердженням мирової угоди. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. При прийнятті відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін, суд постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. В ухвалі зазначаються умови затверджуваної мирової угоди сторін.
Про неприйняття судом відмови від позову, визнання позову відповідачем чи незатвердження мирової угоди сторін суд постановляє про це мотивовану ухвалу і продовжує розгляд справи по суті.
Для цього заслуховуються пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також пояснення інших осіб, які беруть участь у справі. Суд може встановити інший порядок дачі пояснення сторонами та надати їм право на додаткові пояснення, якщо це викликається особливостями конкретних обставин справи. В процесі дослідження пояснень особи, які беруть участь у справі, можуть одна одній ставити запитання. За наявності письмових пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, пояснень, одержаних у порядку виконання окремих доручень (ст. 33 ЦПК), чи пояснень, одержаних у порядку забезпечення доказів, суддя оголошує їх зміст. Після цього, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, встановлюється порядок допиту свідків, допиту експертів та дослідження інших доказів. Свідки допитуються