Під час судових дебатів може виникнути необхідність додаткового з'ясування обставин, що мають значення для справи (їх наявності, уточнення змісту тощо), або дослідження нових доказів. В таких випадках суд поновлює розгляд справи по суті, постановляючи про це ухвалу. Після додаткового з'ясування обставин справи і дослідження нових доказів суд постановляє ухвалу про закінчення розгляду справи по суті і переходить до судових дебатів (ст. 196 ЦПК), які провадяться в порядку, описаному вище і встановленому ст. 194 ЦПК.

Заключною частиною (четвертою) розгляду справи є вихід суду після судових дебатів до нарадчої кімнати для постановлення рішення (ст. 197 ЦПК). Якщо при постановленні рішення виявиться необхідність з'ясування будь-якої обставини через повторний допит свідків або іншу процесуальну дію, суд, не постановляючи рішення, відновлює розгляд справи, про що постановляє ухвалу. Такий розгляд провадиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Залежно від його результатів суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і після їх закінчення йде до нарадчої кімнати для постановлення рішення. Але якщо з'ясування цих обставин в судовому засіданні виявилося неможливим, - виносить ухвалу про відкладення розгляду справи.

Рішення постановляється з додержанням таємниці нарадчої кімнати - ніхто не має права бути присутнім в нарадчій кімнаті, крім складу суду в даній справі; судді не мають права розголошувати міркувань, що були висловлені в нарадчій кімнаті (ст. 210 ЦПК). Таємниця нарадчої кімнати забезпечує реалізацію принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону та надає суддям можливість в умовах, що виключають сторонній вплив, обговорити результати розгляду справи і зробити з них правильні висновки, щодо: а) наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; б) наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; в) право відносин, зумовлених встановленими фактами; г) правової норми, яка регулює ці правовідносини; д) задоволення позову чи відмови в його задоволенні; е) розподілу судових витрат між сторонами; є) наявності підстав для негайного виконання судового рішення; ж) наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення позову (ст. 2021 ЦПК). Залежно від правової природи справи підлягають обговоренню і вирішенню також інші питання.

Рішення постановляють більшістю голосів суддів, які входять до складу суду вданій справі, при одноособовому розгляді справи - суддя, який розглядав справу. Постановлене рішення викладається в письмовій формі за встановленим ст. 203 ЦПК змістом головуючим або одним з суддів при колегіальному розглядові справи і підписується всім складом суду, який бере участь в постановленні рішення. Постановлене судове рішення головуючий оголошує прилюдно.

4. Особливості реалізації принципу змагальності в стадіях апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, ухвал.

Законність та обґрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних гарантій - принципами цивільного процесуального права; участю в цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які від свого ім'я можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод та інтересів інших осіб; встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.

Однак зазначених гарантій недостатньо. Як свідчить практика суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, тощо) й об'єктивні (складність правовідносин, спір з яких розглядається, численність співучасників та ін.) причини постановляють рішення, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини сторін, та нормам процесуального права.

За таких обставин необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод заінтересованих громадян, прав організацій, держави та публічних інтересів і забезпечення законності і обґрунтованості судових рішень і ухвал.

В їх складі визначальна роль належить апеляційному провадженню - апеляційному оскарженні та перевірці рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили (статті 289-318 ЦПК).

Інститут апеляційного провадження був включений в цивільне судочинство України Законом України від 21 червня 2001 р. „Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України”.

Апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справ і зміцнення законності і виконання завдань цивільного судочинства осягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи (перевирішення), з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку.

Отже, при апеляційному оскарженні заінтересовані сторони і інша особа, яка бере участь у справі, і вважає винесене судом першої інстанції рішення, ухвалу незаконними і необґрунтованими, переносить до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку такого рішення.

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обґрунтованість,