справі, зокрема про сторін, співучасників, третіх осіб, про необхідність залучення до участі у справі для дачі висновку органів державної влади та місцевого самоврядування; 2) визначає характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює; 3) з'ясовує обставини (факти), на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, інші особи, які беруть участь у справі та прокурор; 4) з'ясовує, які обставини (факти) визнаються і проти яких заперечують сторони та інші особи, які беруть участь у справі та прокурор; 5) визначає, якими додатковими доказами сторони, інші особи, які беруть участь у справі та прокурор можуть обґрунтувати відповідно апеляційну скаргу, подання чи заперечення проти них і встановлює строк для їх подання; 6) визначає розмір судових витрат та строки їх сплати; 7) за клопотанням сторін вирішує питання про виклик у судове засідання свідків, призначення експертизи, про залучення до участі у справі спеціалістів та про витребування інших доказів.
Якщо законодавством визначено обов'язкове призначення по справі експертизи, зокрема у справах про визнання громадянина недієздатним (ст. 258 ЦПК), - вирішує питання про призначення експертизи; 8) виконує інші дії, пов'язані з забезпеченням апеляційного розгляду справи, зокрема: викликає для попереднього опитування сторін, проводить місцевий огляд, надсилає іншим судам доручення по збиранню доказів тощо.
Про зміст і наслідки підготовки справи до апеляційного розгляду суддя, який її провадив, доповідає колегії суддів, яка постановляє ухвалу про її закінчення.
Колегія суддів може рекомендувати судді-доповідачу вчинити додатково окремі процесуальні дії, необхідні для підготовки справи до апеляційного розгляду.
Після проведення підготовки справи до розгляду головуючий у колегії суддів призначає дату розгляду справи в засіданні суду апеляційної інстанції не пізніше місячного строку з дня закінчення підготовки. Про дату, час і місце розгляду справи канцелярія апеляційного суду невідкладно відсилає повідомлення сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі.
Справа в апеляційному суді розглядається у відкритому судовому засіданні в складі не менше трьох професійних суддів. Закритий судовий розгляд допускається за мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони особистого і сімейного життя осіб, які беруть участь у справі, а також забезпечення таємниці усиновлення. Ніхто не може бути обмеженим у праві на отримання в суді усної чи письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи (ст. 10 ЦПК, ст. 10, 14 Закону „Про судоустрій України”).
Процесуальний порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції провадиться за правилами, встановленими для розгляду справ в суді першої інстанції, за окремими винятками (ст. 309 ЦПК).
Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю апеляційною скаргою або апеляційним поданням прокурора та на рішення якого суду підлягає розгляду. Він з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, перевіряє їх особу, а також повноваження службових осіб і представників.
Неявка зазначених осіб, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання, не перешкоджає розглядові справи. Однак, якщо суд за клопотанням особи визнає причини неявки поважними, він зобов'язаний відкласти розгляд справи. Такі наслідки настають також тоді, коли щодо особи, яка не з'явилася, немає відомостей про вручення їй повістки (ст. 303 ЦПК). Апеляційний суд має право також відкласти розгляд справи за заявою будь-кого з осіб, які беруть участь у справі з інших підстав, якщо визнає, що воно спрямовано на забезпечення процесуальних прав і гарантій цих осіб або на більш повний апеляційний розгляд справи. Про відкладення розгляду справи апеляційна інстанція постановляє ухвалу.
Розгляд справи після її відкладення розпочинається заново.
Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян, прав і інтересів організацій і держави залежить від всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством, з вимогами принципу законності, тобто повністю залежить від постановлення судом у цивільних справах законних і обґрунтованих рішень і ухвал. Досягнення зазначеної мети забезпечується численними цивільними процесуальними гарантіями, серед яких велике значення має функціонування в цивільному судочинстві України апеляційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал, що не набрали чинності (законної сили). Однак дія цих гарантій не виключає набрання помилковими рішеннями і ухвалами суду першої і апеляційної інстанції чинності (законної сили).
Не виключено, що апеляційний суд замість того, щоб виправити помилку в неправильному застосуванні норм матеріального або процесуального права судом першої інстанції, може ускладнювати помилку, внаслідок чого можуть набрати чинності (законної сили) несправедливі рішення.
Не виключається, що помилкові рішення не оскаржуються і набирають законної сили. А дія принципу законності зумовлює необхідність скасування таких рішень.
Зазначені обставини вимагають створення додаткових гарантій забезпечення законності судових рішень. Такою цивільною процесуальною гарантією є інститут касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал - касаційного провадження.
Створений відповідно до Закону України від 21 червня 2001 р. „Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України” цей процесуально-правовий інститут характеризується новим змістом у порівнянні з інститутом касаційного оскарження рішень і ухвал суду, який був передбачений ЦПК України главами сорок і сорок першою в редакції 1963 року.
Ним передбачається можливість оскарження рішень і ухвал, постановлених судом першої інстанції, лише у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального закону та які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. На відміну від апеляційного, касаційний суд не є судом, що повторно, наново розглядає будь-яку справу. Його основною функцією є перевірка законності розглянутих