Якщо в процесі встановлення меж земельної ділянки виявлено розбіжності між даними про їх розміри і фактичними розмірами, то остаточний розмір такої ділянки визначає рада.

Безкоштовно у приватну власність громадянам передають земельні ділянки, площа яких не перевищує норм, визначених у Земельному кодексі України.

Максимальна площа цих земельних ділянок така:*

для ведення особистого підсобного господарства в межах населених пунктів - не більша за площу, вказану в земельно-облікових документах, у всіх інших випадках - не більша ніж 0,60 га.

Практичне завдання:

1. За умов задачі гр. Дорошенко та його зять Воронов отримали згідно рішення держадміністрації земельні ділянки по 50 га кожна для ведення фермерського господарства, але їх не було зареєстровано. Також вони отримали державні акти на право постійного землекористування, уклали договір про спільну господарську діяльність і утворення спільного селянського господарства.

Згідно ст. 8 Закону України „Про фермерське господарство” гр. Дорошенко та його зять Воронов повинні були після одержання акта на право постійного користування землею зареєструвати своє фермерське господарство у виконавчому комітеті держадміністрації за місцем свого проживання або місцезнаходженням земельної ділянки.

В зв’язку з цим суд повинен припинити діяльність фермерського господарства і вилучити земельні ділянки, так як діяльність фермерського господарства не має юридичної сили.

2. Позов наданий до суду ВАТ „Нива” є обґрунтованим. Районна рада не має права вилучати земельні ділянки, розташовані на землях сільськогосподарського підприємства „Нива”, тому що вони знаходяться на праві приватної власності. Районна рада має право розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад (ст. 10 Земельного кодексу).

Земельні ділянки ВАТ „Нива” відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення (ст. 19 Земельного кодексу), тому не можуть використовуватися за іншим призначенням (складування будматеріалу).

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ст. 20 Земельного кодексу).

Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання (ст. 20 Земельного кодексу).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Використана література:

Конституція України. – К., 2003;

Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 25. – Ст. 354;

Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.03 // Відомості Верховної Ради України. - 2003, № 45, - Ст.363;

Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі: Постанова Верховної Ради України// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - - № 25. – Ст. 355;

Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вен турі, 1996. – 208 с.