Земельна реформа в Україні. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. «Про земельну реформу» відкрила новий етап розвитку земельних відносин в Україні. Головною метою сучасної земельної реформи стало докорінне перетворення відносин земельної власності на основі ліквідації монополії держави на землю. Подальше законодавство встановило три форми власності в Україні: державну, колективну та приватну. Визнається рівність всіх форм власності. Право власності на землю стало багатосуб’єктним. В процесі земельної реформи здійснюється перерозподіл земель за цільовим призначенням і формами власності з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності і господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання і охорони земель з врахуванням Принципів соціальної справедливості. Здійснення земельної реформи повинно забезпечуватись поетапною реалізацією комплексу правових, економічних, технічних і організаційних заходів. Слід також враховувати особливості перехідного періоду до риночних відносин.

Для проведення земельної реформи формується відповідна правова база, розроблено і прийнято більш як 20 крупних законодавчих актів, видаються багаточисленні нормативні інструкції. Але все ще залишається багато проблем при практичному застосуванні законодавчих актів, зустрічаються суперечності, прогалини в законодавстві, які повинні бути вирішені в подальшому.

Предметом регулювання земельного права є суспільні відносини, об'єктом в яких виступає земля. Але термін «земля» може використовуватися в різних значеннях. Планета Земля - це природний об'єкт, частина космічної системи. З іншої сторони, земля - це один з найважливіших компонентів навколишнього природного середовища. Верхній родючий шар землі є основою для ведення сільськогосподарського виробництва

Земля - головний об'єкт господарської діяльності людини. Як природний об'єкт земля виконує дві важливі функції: виступає як засіб виробництва в сільському господарстві і як просторово-територіальний базис - місце розміщення галузей народного господарства, сільських та міських поселень. Вона існує незалежно від людини, як загальна умова і предмет людського життя. Земля відноситься до числа незнищуваних природних ресурсів. Можна, звичайно, знищити родючий шар ґрунту, але землю, як просторовий територіальний базис, знищити неможливо. Нажаль, сучасні технічні можливості людства дозволяють створити такі умови життя, які стануть непридатними для проживання людей внаслідок забруднення навколишнього природного середовища. В зв'язку з цим землі притаманна ознака незамінності.

На відміну від рослинного і тваринного світу, об'єкти якого відносяться до числа відновлюваних ресурсів природи, земля не має такої властивості. Завдяки спеціальним методам природна родючість ґрунту може тільки штучно поновлюватись.

Земля також виконує екологічні функції як первинний елемент в системі складних взаємозв'язків об'єктів природи - екологічній системі. Досить суттєвим моментом є також те, що земля обмежена в просторі. Як правило, людське суспільство існує на певній території, що обмежена кордонами відповідної держави. Кожна людина використовує земельну ділянку, площа якої завжди обмежена.

Такими є найбільш важливі характеристики землі як природного об'єкта. Особливий зміст терміну «земля» надається, коли вона розглядається як об'єкт правового регулювання земельного права. В цьому випадку землю розглядають як матеріальну основу суверенітету і національної безпеки держави, тобто вона має державно-територіальне значення у межах кордону України. Крім того, земля, залежно від функціонального призначення, перебуває на праві власності українського народу або уповноваженого на це законом державного органу, або ж належить іншим суб'єктам, відповідно, на праві колективної та приватної власності. Особливістю для визначення земель є виділення окремих її частин для задоволення загального публічного, соціального інтересу і встановлення режиму права загального і спеціального землекористування.

Земельне право являє собою систему спеціально встановлених норм. Воно покликано регулювати особливий вид суспільних відносин - земельні відносини. Серед них потрібно виділити основні форми відносин: а) відносини земельної власності; б) відносини в області управління земельним фондом; в) відносини землекористування; г) землеохоронні відносини. З цього переліку відносини власності є визначальними щодо відношення до інших форм відносин. Так, відносини з управління земельним фондом передбачають здійснення відповідними уповноваженими органами дій щодо залучення земельних ділянок в господарський обіг, забезпечення найбільш ефективного і раціонального використання земельних ресурсів, ведення обліку і реєстрації земель. Відносини власності на землю є також визначальними і для відносин користування землею, адже право землекористування є похідним від права власності на землю. Відносини з охорони земель також існують не самі по собі, а в тісному зв'язку з відносинами власності та землекористування. Особливості цих відносин будуть розглядатися в наступних параграфах.

Земельне право є самостійною галуззю права, має свій предмет і метод регулювання. В той же час земельне право - не відособлене право, бо має цілий ряд питань, за якими стикається з іншими галузями права. Застосування норм земельного права тісно пов'язується із застосуванням правових норм інших галузей права, а також враховуються принципи цих галузей. Найбільший зв'язок земельне право має з конституційним, цивільним, адміністративним та екологічним правом.

Так, норми конституційного права визначають основні принципи всіх галузей правової системи. По відношенню до земельного права такими положеннями є встановлення різноманітності форм земельної власності, визнання права приватної власності на землю, права на володіння, користування і розпорядження землею, охорона права земельної власності законом. В Конституції України закріплені умови і порядок користування землею та іншими природними ресурсами.

Зв'язок земельного права з адміністративним має місце в сфері державного управління земельним фондом, притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у здійсненні адміністративно-правових порушень земельного законодавства. В адміністративному праві визначається система органів держави, які здійснюють управління земельним фондом, порядок і форми їх діяльності.

Важливе значення