Прихильники розширеного тлумачення права землекористування вважають, що суб'єктивне право землекористування не можна обмежувати тільки одним повноваженням землекористувача - користуватися земельною ділянкою, воно повинно включати також інші повноваження (володіння і розпорядження), а також обов'язки землекористувача.

Таким чином, з урахуванням повноважень і власників, і землекористувачів право землекористування можна визначити як сукупність повноважень конкретного суб'єкта на володіння і користування певною земельною ділянкою.

Законодавство України виділяє три форми користування землею громадянами та їх колективами, які здійснюються на підставі: отримання права приватної або колективної власності на землю; надання землі в користування; отримання земельної ділянки в оренду. Причому, користування землею землекористувачем та орендарем носить похідний і залежний характер, на відміну від користування землею, яке здійснюється на праві власності.

Реформування земельних відносин в країні передбачає передачу земель у приватну і колективну власність. Питання приватизації регламентуються цілою низкою законодавчих актів: Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок». Указ Президента України від 12 липня 1995 р. «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності» та ін.

Приватизацією є сукупність послідовних і взаємопов'язаних дій, спрямованих на виникнення права колективної та приватної власності на землю шляхом перерозподілу земельного фонду. Вивчення теорії і практики приватизації дозволяє виділити такі характерні ознаки: приватизація передбачає безоплатну передачу земель у приватну або колективну власність; частина земель передається громадянам України або спеціальним сільськогосподарським об'єднанням громадян; передача земель провадиться виключно за рішенням відповідних Рад; передача земель провадиться тільки одноразово для кожного виду землекористування з відповідними записами у документі, що посвідчує громадянство особи; обов'язковим є юридичне посвідчення права власності на землю у Державному акті на право власності; реєстрація Державного акта на право власності на землю здійснюється у реєстраційних документах відповідних Рад.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що приватизація - це юридичне визначена процедура, за якої реалізується матеріальна й процесуальна правосуб'єктність осіб, спрямована на виникнення права приватної та колективної власності.

Об'єктом приватизації є всі землі в межах території України. Об'єктами конкретних приватизаційних земельних правовідносин можуть бути, переважно, земельні ділянки резервного фонду, віднесені відповідними радами до таких, що підлягають перерозподілу та наступній передачі в приватну та колективну власність.

Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами, на території яких розташовані земельні ділянки.

Власники земельних ділянок, переданих їм Радою, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.

Відповідна Рада розглядає заяву і в разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами за місцем розташування цієї ділянки для:

- ведення фермерського господарства;

- ведення особистого підсобного господарства;

- будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому законодавством.

Громадяни можуть придбати у місцевих Рад земельні ділянки у власність для ведення фермерського господарства понад площу, що передається безплатно. Таке придбання провадиться за плату в порядку, передбаченому законодавством.

Рішення відповідної Ради з цього питання є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки з посвідченням у нотаріальному порядку.

Укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності.

Розрахунки, пов'язані з придбанням земельних ділянок, провадяться через відповідні банки.

Передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

До клопотання додаються матеріали, що обґрунтовують розмір земельної ділянки, обчислений відповідно до вимог законодавства.

Місцева Рада розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

Користування земельними ділянками. Користування землею являє собою гарантовану правовими нормами можливість вилучення з землі корисних властивостей та можливість її господарської експлуатації та отримання прибутків