Об'єкти цивільних прав

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОБ'ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Одним із елементів цивільного правовідношення є об'єкт права 1 . В ЦК Украї-ни 1963 p. глава про об'єкти права відсу-тня, проте це не означає, що законода-вець не застосовує цього поняття. В усіх розділах Кодексу в тій чи іншій формі є терміни, безпосередньо пов'язані з об'єк-тами цивільних прав. Все частіше засто-совуються ці поняття у нових законодав-чих актах України (в законах: "Про вла-сність", "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про приватизаційні папери" тощо).

З метою задоволення своїх інтересів суб'єкти цивільних прав вступають між со-бою у різноманітні відносини з приводу того чи іншого об'єкта. Такі відносини можуть виникати заради придбання та пе-ревезення речей, надання послуг, вико-ристання права авторства на твори нау-ки, літератури, мистецтва, захисту честі, гідності та ділової репутації. Із цього мож-на зробити висновок, що об'єкт цивільно-правових відносин, або цивільних прав, — це певне конкретне благо, з приводу якого су-б'єкти вступають у правовідносини. Такими

благами можуть бути: 1) майно (речі та послуги); 2) ре-зультати духовної та інтелектуальної діяльності; 3) осо-бисті немайнові блага.

2. МАЙНО ЯК ОБ'ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

У законодавстві немає одностайності щодо" визначення майна як об'єкта цивільних прав В одних випадках під майном розуміють певні речі або їхню сукупність (ст. ст. 13, 22, 23, 24 Закону України "Про власність"). Шир-шого змісту набуває поняття "майно" в ст. 38 цього ж закону. Відповідно до цієї статті, власністю членів тру-дового колективу державного підприємства може бути не тільки майно, а й майнові права У спадковому праві застосовується ще одне значення терміна "майно". Під спадковим майном розуміють усі майнові права та обо-в'язки, які переходять від спадкодавця до спадкоємців.

Така розбіжність законодавчих положень ускладнює визначення поняття "майно" як об'єкта цивільного пра-ва. Можна говорити про право на речі, про право на по-слуги іншої особи, але, мабуть, не можна стверджувати, що кредитор має право на право. Віднесення послуги до майна пояснюється передусім тим, що вона може бути оцінена в грошах.

Виходячи з цього, вважаємо, що майно складається з речей та послуг . Речі, як об'єкги цивільного права, фі-гурують у відносинах власності, особливо при визначен-нях: які предмети (речі) можуть бути об'єктом приватної чи державної власності, які є вилученими з обігу, а які обмежені в ньому, які підлягають конфіскації, а які не підлягають.

Послуги є об'єктами зобов'язального права. Наприк-лад, охоронець надає послуги по охороні майна власни-ків, які уклали з ним договір схову. Об'єктами зобов'язального права можуть бути і речі. Різниця між ре-човим і зобов'язальним правом проявляється не в тому, що об'єктом речового права є речі, а зобов'язального -послуги, а в тому, що в речовому праві право на річ здійснюється власником самостійно без посередництва іншої особи, тоді як у зобов'язальному праві для задово-лення власником свого права недостатньо лише його волі. Потрібна також воля іншої особи (для укладання договору оренди, наприклад, згода орендатора, купівлі-продажу - покупця).

Поняття та види речей в цивильному праві. Речами в цивільному праві називають предмети матеріального сві-ту, здатні задовольняти певні потреби людини. Головне, щоб людина могла панувати над цими предметами, щоб вони були в цивільному обігу, мали значення майна. (Відкриті, але не видобуті корисні копалини, не зловлені дикі тварини не є майном.)

До речей можуть відноситися як предмети природи, так і вироби людської праці. Зміст поняття "речі" не є постійним У рабовласницькому суспільстві основним об'єктом цивільних прав був раб. Із розвитком капіталіс-тичних відносин до речей стали зараховувати акції та цінні папери як символи тих чи інших речей В СРСР земля була виключена з цивільного обігу і не відносила-ся до речей.

Законодавчими актами визначається обігоздатність речей. Під обігоздатністю речей розуміють можливість вільно розпоряджатися речами як об'єктами цивільних прав шляхом їх передачі іншим особам Підставою для передачі можуть бути договори, спадкування, адміністра-тивні акти тощо. Законодавство України надає можли-вість суб'єктам цивільного права вирішувати питання, пов'язані з обігом речей, на свій розсуд.

Але суспільні інтереси спонукають державу в деяких випадках поставити перепону вільному обігу речей. За обігоздатністю речі поділяють на речі, не вилучені з обігу, речі, вилучені з приватного обігу, речі, обмежені в приватному обігу.

Переважна більшість речей, які оточують людину і служать для задоволення її потреб, - це речі, що не вилучені з приватного обігу. Правовий режим цих речей по-лягає в тому, що вони можуть вільно переходити у влас-ність будь-якої особи на підставах, передбачених зако-нодавством.

До речей, вилучених з приватного обігу, відносяться:

зброя, боєприпаси, крім мисливської та спортивної зброї, яку можна придбати з дозволу органів внутрішніх справ, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини й засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва. Крім того, сюди ж відносяться бойові отруйні речовини; наркотичні, пси-хотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за виня-тком отриманих громадянами за призначенням лікаря);

протиградні установки; державні еталони одиниць фізи-чних величин; електрошокові пристрої та спеціальні за-соби, що застосовуються правоохоронними органами (крім газових пістолетів, револьверів та набоїв до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії).

Перелічені види речей не можуть бути у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Ре-чі, вилучені з обігу, не підлягають відчуженню. Тобто, вла-сник таких речей не має права їх продавати або передавати на