Але при відсутності достатніх зовнішніх передумов для двопалатної структури наш парламент на цьому шляху має пройти певну відстань свого внутрішнього розвитку, визрівання, структуризації.

Оскільки в найближчі 5—10 років передбачається ви-конання парламентом значного обсягу робіт , практич-но створення нової системи законодавства і права, то ймовірно, що протягом цього часу відбуватиметься ін-тенсивний розвиток інфраструктури парламенту, широке залучення до законопроектних робіт органів виконавчої і судової влади, наукових установ і навчальних закладів, істотне зміцнення законодавчих, інформаційних, науко-вих та інших основ діяльності парламенту.

Постійно діючий характер українського парла-менту полягає, зокрема, в тому, що народні депутати обираються до Верховної Ради строком на чотири роки і здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада, за Конституцією (ст. 82), працює сесійно. Чергові сесії Верховної Ради починаються пер-шого вівторка лютого і першого вівторка вересня кож-ного року (ст, 83). Новообрана Верховна Рада збира-ється на першу сесію не пізніше як на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Якщо протягом тридцяти днів будь-якої чергової сесії пле-нарні засідання не можуть розпочатися, то Президент може достроково припинити повноваження Верховної Ради.

Постійно діючий характер Верховної Ради є одним з найістотніших результатів реформування держави, дер-жавної влади, в тому числі законодавчої, яке здійс-нюється від часу проголошення незалежності України. Завдяки цим та багатьом іншим зрушенням Верховна Рада як орган законодавчої влади остаточно перетвори-лась на парламент, який став реальним органом законо-давчої влади.

Ці та інші риси парламенту зумовлюють властиве лише йому місце в системі органів державної влади. Парламент України є пріоритетним органом в системі органів державної влади України, першим серед рівних. Він здійснює законодавчу владу, бере участь у форму-ванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу і виразником його волі.

Парламент України має багатогранні відносини з іншими органами державної влади та з суб'єктами політичної системи: політичними партіями тощо.

Найбільш тісними і багатогранними є відносини парламенту з Президентом. Це зумовлено їхніми функ-ціями і повноваженнями, передбаченими Конституцією та законами, системою отримань і противаг один щодо одного та іншими обставинами.

Вихідним повноваженням Верховної Ради у взаємо-відносинах з Президентом є право парламенту призна-чати вибори Президента у строки, визначені Конститу-цією (ст. 85). Новообраний Президент, заступаючи на свій пост, складає присягу народові України на урочис-тому засіданні Верховної Ради (ст. 104 Конституції), виявляючи тим самим повагу як безпосередньо до наро-ду, так і до парламенту України.

Але головним змістом взаємовідносин парламенту і Президента є сам хід здійснення ними своїх функцій і повноважень.

Зокрема, Верховна Рада заслуховує щорічні та поза-чергові послання Президента про внутрішнє і зовнішнє становище України (ст. 85 Конституції), направляє но-воприйняті закони Президентові (ст. 94 Конституції);

надає у встановленому законом строки згоду на обов'яз-ковість міжнародних договорів України та денонсацію міжнародних договорів України, які укладає, як прави-ло, Президент.

Парламент затверджує укази Президента про вве-дення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її регіонах, про загальну або часткову мобіліза-цію, про оголошення окремих місцевостей зонами над-звичайної екологічної ситуації.

Чільне місце у взаємовідносинах Президента з пар-ламентом посідають питання формування органів дер-жавної влади. Так, парламент надає згоду на призначен-ня Президентом Прем'єр-міністра, Голови Антимоно-польного комітету України, Голови Фонду державного майна, Голови державного комітету телебачення і радіо-мовлення, Генерального прокурора України, висловлює недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади тощо.

Є випадки, коли роль парламенту щодо призначень та інших дій відносно посадових осіб значно вагоміша, хоча це відбувається також за поданням Президента, а іноді й без нього, як-от призначення чи обрання части-ни складу колегіальних органів державної влади тощо. Зокрема, за поданням Президента парламент призначає на посаду та звільняє з посади голову Національного банку України, призначає на посаду та припиняє повно-важення Центральної виборчої комісії.

Широко передбачена Конституцією участь парла-менту у формуванні органів державної влади на пари-тетних засадах з Президентом та іншими органами дер-жавної влади. Зокрема, Верховна Рада призначає трети-ну складу Конституційного Суду; призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку, призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (ст. 85 Конституції) тощо.

Окрім того. Верховна Рада приймає рішення про направлення запиту до Президента на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верхов-ної Ради, попередньо підтриману не менш, як третиною конституційного складу Верховної Ради; має право усу-нути Президента з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому Конституцією (ст. 111).

Багатофункціональними є відносини Верховної Ра-ди — парламенту — з Кабінетом Міністрів, який під-контрольний і підзвітний Верховній Раді (ст. 113 Конс-титуції). Верховна Рада дає згоду на призначення Прем'єр-міністра, розглядає і приймає рішення щодо схвалення (не схвалення) програми діяльності Кабінету Міністрів, здійснює контроль за його діяльністю.

За пропозицією не менш як третини народних депу-татів від її конституційного складу Верховна Рада може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міні-стрів та прийняти резолюцію недовіри йому більшістю від конституційного складу Верховної Ради, наслідком якої є відставка Кабінету Міністрів.

Найважливішими повноваженнями Верховної Ради щодо Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади є прийняття нею законів про організацію і діяль-ність органів виконавчої влади, основи державної служ-би та ін.

Багатогранними є відносини Верховної Ради з орга-нами судової влади. Зокрема, Верховна Рада призначає третину складу Конституційного Суду, обирає суддів су-дів загальної юрисдикції, надає згоду на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади, призначає трьох представників до Вищої ради юстиції.

Парламент