ПЛАН

Вступ

1. Поняття і значення договору поставки. Порядок і способи укладення договору поставки.

2. Зміст і виконання договору поставки.

3. Відповідальність за неналежне виконання договору поставки.

Висновок

Використана література

ВСТУП

Нормальна робота будь-якого підприємства неможлива, з одного боку, без чіткого і своєчасного за-безпечення його сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, устаткуванням та іншими ресурсами, а з друго-го, — без рівномірного і гарантованого збуту виготовленої продукції. Задоволення попиту громадян на товари широкого вжитку значною мірою залежить від забезпечення цими това-рами торговельних організацій з боку підприємств-виго-товлювачів, кооперативів або посередницьких структур. Як матеріально-технічне постачання, так і забезпечення торго-вельних організацій виготовленими товарами здійснюються на основі широко розгалуженої системи господарських зв'яз-ків з поставок.

З переходом до ринкової економіки постала проблема збе-реження господарських зв'язків, що склалися між виробника-ми і споживачами на поставку сировини, матеріалів, енерго-ресурсів, комплектуючих виробів. Розрив цих зв'язків відчут-но позначається на поставках товарів для споживчого ринку. У зв'язку з цим вживаються заходи щодо стабілізації устале-них і налагодження нових господарських зв'язків, передусім між підприємствами, розташованими на території України.

1. Поняття і значення договору поставки. Порядок і способи укладення договору поставки.

Договір поставки - це договір, за яким постачальник (підприємець) зобов'язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне госпо-дарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну. В умовах соціалістичної економіки СРСР договір поставки був самостійним видом договору, який укладався на підставі адміністративно-планових актів, як правило обов'язкових для сторін. Відносини щодо поставок детально регулювалися Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положенням про поставки товарів народного споживання, затверджуваних постановою РМ СРСР від 29.VII.1988 р. В умовах переходу України до ринкової економіки договір поставки набув однак різновиду договору купівлі-продажу. При цьому підприємці на власний розсуд вирішують, за якою правовою формою відчужувати товар (за договором купівлі-продажу чи договором поставки), враховуючи характер і зміст такого відчуження.

Порівняно з традиційним договором купівлі-продажу договір поставки має певні особливості, а саме:

між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу;

в момент укладення договору товар у постачальника, як правило, відсутній, тобто угода укладається під майбутній товар;

предметом поставки не може бути нерухоме майно;

предметом поставки є товар, призначений для підприємницької чи іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення;

сторонами в договорі поставки є юридичні особи (переважно суб'єкти підприємства) і громадяни-підприємці.

Сторонами цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Підприємництво - це самостійна ініціатива. систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності.

З вище вказаного можна зазначити, що предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або в комерційних посередників.

Безпосередньо договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Як консенсуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або рішення арбітражного чи тритейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством.

Договір поставки двосторонній, бо права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється в різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє міждержавна Угода від 20 березня 1992 року "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав". Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарювання (незалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за міждержавними еконо-мічними зв'язками.

Під суб'єктами господарювання розуміють підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, які володіють статусом підприємця відповідно до законів, що діють на території цих держав.

Під товаром розуміють як товари народного споживання, так і продукцію виробничо-технічного призначення.

Разом з тим Кабінет Міністрів України затвердив Тимчасове положення з питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення (1993 року), але воно має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між суб'єктами господарської діяльності на внутрішньому ринку України з кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого або міжгалузевого призначення, виготовлених за технічною документацією споживача (замовника), технічними умовами та стандартами, і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.

Відповідно до Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД) від 23 грудня 1993 року та Протоколу про механізм реалізації цієї Угоди від 15 квітня 1994 року Кабінет Міністрів України