План

Вступ.

1. Іпотека - спосіб забезпечення зобов'язання. Концепція іпотеки в українському законодавстві.

1.1. Поняття і предмет іпотеки, підстави виникнення і сфера застосування.

1.2. Зміст і форма договору про іпотеку. Державна реєстрація іпотеки.

Права та обов'язки сторін.

Звернення стягнення на майно, заставлене за договором про іпотеку і реалізація заставленого майна, на яке звернене стягнення.

Особливості іпотеки земельних ділянок.

Особливості іпотеки підприємств, будинків і споруд.

Особливості іпотеки житлових будинків і квартир.

Іпотека об’єктів незавершеного будівництва.

Перспективи розвитку іпотеки в Україні.

Висновок

Використана література

І. ВСТУП

Було б, напевне, зайвим у своєму вступі описувати і без того відому ситуацію в нашій державі. Становище економіки, проблеми правового характеру, соціальні негаразди - країна переживає це все не перший рік. Нагадаю лише відому істину, суть якої полягає в наступному – сукупність здорових, послідовних і своєчасних заходів в економіці і праві – реальний шлях до становлення української держави, як гідної сучасності одиниці світового співтовариства. Сама модель побудови сьогоднішнього суспільства являє собою систему з нерозривним зв'язком економіки і права. Правові норми своєю загальнообов’язковістю, погрішністю в часі і дійсністю в реальних умовах людського співтовариства мають значення, що важко переоцінити. Численні дослідження, наукові праці визначних правознавців і вчених з інших областей науки давно довели, що закон – чи не найважливіший і не найдійовіший інструмент регулювання відносин у суспільстві, тому цим треба користуватися найактивнішим чином. Наскільки б впорядковано, рівніше і спокійніше стукало б зараз серце економіки української держави, май ми, а вірніше система влади України, налагоджену, вивірену, а головне, діючу, правову систему. Що цьому заважає? Політичні бійки, відсутність кваліфікованих, бажаючих працювати кадрів, корупція у всіх ланках влади, нарешті, елементарна недосвідченість української людини в чітких законах ринку… Не будемо вдаватися в причини правового безсилля сучасної України. Лише повторю – треба і можна працювати з тим, що є, використовувати всі можливі правові важелі, що бідно присутні в українському правовому полі.

Одним з по-справжньому діючих і досить корисних в умовах ринковій практиці юридичних елементів є інститут застави (заставних відносин). У розквіт ринкових відносин в Україні, який багато хто, і не безпідставно, іменуює «розгулом», коли сфера обігу нерухомості, грошової маси і цінних паперів постійно розширюється, а елементарні основи цивілізованого ринку ще не устоялися, не набули закінчених форм, застава виступає однією з деяких і найбільш ефективних гарантій стабільності відносин між суб'єктами економіки в повсякденній практиці, по суті своїй представляючи реальне забезпечення виконання зобов'язань. Але про суть, особливості застави і породжуваних нею відносин трохи пізніше. Сьогодні, незважаючи на наявність негативних оцінок діючого законодавства про заставу, вона здобуває все більшу популярність, про що вже згадувалося і чому є маса причин, що випливають із сучасної ринкової ситуації в країні. На даний момент законодавець мало уваги приділяє специфіці, властивій як використанню застави в різних сферах підприємницької діяльності, так і окремим видам застави, особливостям застави певних об'єктів. Крім того, варто відмітити, що законодавство недостатньо регулює, на жаль, відносини застави, чого явно недостатньо на практичному полі дії заставних відносин і їх особливих видів. Цей пробіл зараз активно заповнюється численними підзаконними актами, що розширюють сферу застосування застави за рахунок включення в коло забезпечуваних нею зобов'язань таких, котрі виникають на основі норм адміністративного права (наприклад, застава, використовувана митними органами для забезпечення сплати мита, ПДВ, акцизів і ін.). Однак недостатність регулювання заставних відносин саме на законодавчому рівні є досить відчутною. Наявність особливостей у різних видів застави та проблеми, властиві кожному з її видів, складність регулювання заставних відносин, предметом яких є нерухоме майно, оригінальність об’єму правових і економічних особливостей кожного об’єкту нерухомості, необхідність закріплення гарантій реалізації прав і законних інтересів учасників відносин, пошук шляхів вирішення цих проблем, змушує законодавця починати спроби виправити існуюче становище у сфері регулювання відносин забезпечення виконання зобов’язань. Найбільш яскраво ця тенденція проявилася в ініціюванні та процесі прийняття проекту Закону України “Про іпотеку” та супутніх нормативних актів, деякі проблемні питання котрих стануть предметом дослідження даної роботи.

Історія проекту закону “Про іпотеку”, почалася ще в 1999 році, однак на даний час закон ще не прийнятий. Нібито підготовчим етапом до впровадження в життя закону “Про іпотеку” мало стати прийняття Верховною Радою Земельного кодексу України і Закону “Про іпотечне кредитування та факторингові операції з іпотечними зобов'язаннями”, однак на останній Президент наклав вето, і подав до законодавчого органу України ряд пропозицій щодо його вдосконалення, а активізація земельних іпотечних відносин, в зв’язку з прийняттям ЗК, потребує прийняття цілого пакету нормативних актів відповідно до його прикінцевих положень. Про переваги і недоліки проекту закону “Про іпотеку” буде ще неодноразово сказано в даній роботі, але варто відзначити, що він увібрав у себе масу положень необхідних для регулювання відносин іпотеки. Закон докладно регулює багато важливих питань іпотечних правовідносин: зміст договору іпотеки, порядок укладання договору про іпотеку, складання і видача заставної, передача прав заставодержателя третім особам, наступна іпотека, звернення стягнення на заставлене майно і його реалізація, особливості іпотеки окремих об'єктів (підприємств, будівель, споруд, земельних ділянок, житлових будинків, квартир та інших