Поняття, наведені вище, не відображають належним образом такого складного цивільно-правового об'єкта як нерухомість. Законодавство не розкриває точного змісту поняття “майно”, що є істотним стосовно нерухомості. Так, у Цивільному Кодексі УРСР і в проекті ЦК, в діючому законодавстві використовуються різні (в залежності від ситуації) по обсягу поняття “майна”: під ним можуть розумітися окремі речі або їхня сукупність; речі, гроші і цінні папери; речі, гроші, цінні папери, а також майнові права. Аналогічної позиції дотримувалася і російська дореволюційна юриспруденція: “зміст майна з юридичної точки зору виражається з однієї сторони в: 1) сукупності речей, що належать особі на праві власності й у силу інших речових прав і 2) у сукупності прав на чужі дії …, а з іншої 1) сукупності речей, що належать іншим особам, але знаходяться в її володінні, 2) сукупності зобов'язань, що лежать на ній” Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) М, 1995. Наведена цитата найбільше повно розкриває зміст поняття “майно“, що включає в собі також майнові права і права вимоги. Разом з тим таке поняття, вірне з теоретичної точки зору викликає значні складності в розумінні предмета як такого. Змішування об'єктивно матеріально реалізованого предмета нерухомості і майнових прав у його відношенні призводить до ускладнення конструкцій практично всіх цивільно-правових інститутів. Так, щодо іпотеки, використовуючи даний підхід, варто говорити не про заставу об'єкта нерухомості, а про заставу права власності або права господарського відання даним об'єктом, що не відповідає дійсності і призводить до змішування різних за змістом понять застави права і застави об'єкта нерухомості. Виходить, що при використанні поняття “майно” потрібне додаткове з'ясування того, що саме мається на увазі в даному конкретному випадку, зокрема, при розгляді іпотечних правовідносин. Критика законодавчого визначення поняття “нерухомість” пов'язана з непослідовністю віднесення об'єктів до нерухомого і відсутності суттєвих ознак у даному визначенні. Виходячи з п.1 Указу Президента, річ може бути віднесена до розряду нерухомих при наявності міцного зв'язку її з землею і неможливості її переміщення в просторі без непропорційної шкоди її призначенню. Також як необхідні ознаки нерухомості в теорії цивільного права вказуються міцність і непоживність. Наскільки ці ознаки реально застосовні до об'єктів, що відносяться сучасним законодавством до розряду нерухомих? Так, прикладом, що далеко не усім перерахованим в законодавстві ознакам нерухомості речі беззаперечно володіють, є підприємство, до складу якого входять речі “абсолютно рухомі” – продукція, сировина, інвентар, але у відношенні них також установлюється законом режим нерухомості - і цілком обґрунтовано. До розряду нерухомих речей іноді відносять багаторічні насадження. Однак, на думку практиків “розгляд будь-яких багаторічних насаджень як нерухомості є недоречним” Голиева Р.Ф. Сделки с землёй в нотариальной практике // Нотариус 1997 №6 с.50. Адже при цьому виникають цілком логічні питання, що стосуються обороту даного об'єкта: хто і як буде здійснювати реєстрацію угод щодо багаторічних насаджень, що може служити як правовстановлюючий документ на даний момент? Повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання і космічні об'єкти взагалі не мають зв'язку з земною поверхнею і відносяться до об'єктів нерухомості тільки в зв'язку з необхідністю їхньої державної реєстрації і особливою соціальною значимістю даних об'єктів у цивільному обороті. Аналогічний аргумент можна висунути і проти визнання нерухомістю житлових приміщень у будинках і інших будівлях, а також квартир. Будинки і спорудження завдяки досягненням завдяки досягненням сучасної техніки також уже не настільки міцно зв'язані із землею, їхнє місце розташування може бути істотно змінене шляхом пересування без особливої шкоди для їхнього цільового призначення. Мабуть, єдиним класичним об'єктом нерухомості може бути визнана ділянка землі, оскільки саме земна поверхня є об'єктивно нерухомою принаймні щодо самої себе). Деякі фахівці сумніваються в можливості віднесення землі до майна, посилаючись на альтернативний характер трьох позначеннь: “нерухомі речі”, “нерухоме майно”, “нерухомість”. Аналіз понять і їх законодавчого закрплення приводить до думки про їх ідентичність. У зв'язку з цим питання про те “чи всяка нерухомість є майном”, і негативна відповідь на це питання вбачаються не зовсім доречними по відношенню до землі” Чубуков Г.В. Земельная недвижимость в системе российского права // Государство и право №9 1995

. Земля, що безумовно володіє ознаками