по страхуванню. Наслідки, вказані в частинах першій та другій цієї статті, настають незалежно від того, знаходиться предмет іпотеки у заставодавця чи у третьої особи. Заставодавець за дії такої третьої особи несе відповідальність перед заставодержателем як за свої власні. На мою думку, цю норму законодавства не можна назвати вдалою, законодавець мабуть щось наплутав у конструкції речення і позначенні сторони на користь якої має бути здійснене страхування предмету іпотеку в разі порушення заставодавцем обов’язків щодо страхування предмета іпотеки. За діючою конструкцією ст.36 ЗУ “Про заставу” виходить, що в разі порушення заставодавцем обов’язків щодо страхування предмета іпотеки заставодержатель має право вимагати (у кого? звісно, що у заставодавця - п.2 ст.35) застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок (за рахунок заставодержателя? чи за рахунок заставодавця? ну якщо в решті-решт витрати стягуються з заставодавця – то, напевне, за рахунок заставодержателя), але в інтересах заставодавця(!!! і це знову ж таки після п.2 ст.35, в якій обов’язок страхування предмета іпотеки в інтересах заставодержателя лежить на заставодавцеві) із стягненням з нього (заставодавця) витрат по страхуванню. Зрозуміти таку конструкцію досить важко. Зрозумівши свою помилку законодавець в ч.3 ст. 11 проекту ЗУ “Про іпотеку” намагається її виправити: у разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених іпотечним договором, щодо страхування предмета іпотеки заставодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання або застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок і в своїх інтересах із стягненням з заставодавця витрат, пов'язаних із страхуванням. На мою думку, теж невдало. В будь-якому випадку заставодавець зазнає певних витрат внаслідок невиконання свого обов’язку щодо страхування предмету іпотеки на користь заставодержателя. Так навіщо ж страхувати предмет іпотеки за рахунок заставодержателя, а потім стягувати з заставодавця витрати, пов’язані із страхуванням, якщо законодавство про страхування передбачає можливість страхування на користь третьої особи? В цьому світлі вважаю, що норму ч.2 ст.36 ЗУ “Про заставу” і ч.3 ст.11 проекту ЗУ “Про іпотеку” треба викласти в такій редакції: “у разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених іпотечним договором, щодо страхування предмета іпотеки заставодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання або застрахувати предмет іпотеки за рахунок заставодавця, але в інтересах заставодержателя.”
Ст. 8 проекту ЗУ “Про іпотеку” додає до визначених повноважень заставодержателя право страхувати предмет іпотеки в повному обсязі від ризику випадкової загибелі або випадкового зіпсуття за рахунок заставодавця; уступити права за основним зобов'язанням та іпотечним договором третій особі.
Ст. 9 проекту ЗУ “Про іпотеку” чітко закріплює право заставодавця одержувати від предмета іпотеки плоди і доходи; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку. Однак ст.9 тепер вимагає нотаріально посвідчену згоду заставодержателя на відчуження предмету іпотеки з переведенням на нового власника основного зобов'язання та зобов'язань за іпотечним договором, а також нотаріально посвідчену згоду заставодержателя на передачу предмету іпотеки в оренду чи безоплатне користування. Недійсною визнається умова іпотечного договору, яка обмежує право заставодавця заповідати належне йому на праві власності майно, що становить предмет іпотеки.
У разі, коли інше не передбачено законом чи іпотечним договором, заставодавець зобов'язаний: попереджати заставодержателя про всі відомі йому права третіх осіб на предмет іпотеки, навіть коли такі права не зареєстровані в установленому законодавством порядку; захищати предмет іпотеки від посягань і вимог третіх осіб; на вимогу заставодержателя страхувати за свій рахунок предмет іпотеки на період дії іпотечного договору у повному обсязі від ризиків випадкової загибелі або випадкового зіпсування, якщо предмет іпотеки не був застрахований на таких умовах; повідомляти заставодержателя про загрозу втрати, зіпсуття чи погіршення стану предмета іпотеки; повідомляти кожного наступного заставодержателя про всі попередні іпотеки і строк виконання основних зобов'язань, пов'язаних з попередніми іпотеками; виконувати інші законні вимоги заставодавця.
1.4. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО, ЗАСТАВЛЕНЕ ЗА ДОГОВОРОМ ПРО ІПОТЕКУ І РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА, НА ЯКЕ ЗВЕРНЕНЕ СТЯГНЕННЯ
Реальне виконання іпотечних зобов'язань неможливо без застосування норм звернення стягнення на заставлене майно. Зрозуміло, що далеко не завжди іпотека закінчується стягненням на предмет застави. Стягнення на заставлене майно для задоволення вимог заставодержателя може бути здійснене у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання. Причому стягнення накладається при невиконанні зобов'язання боржником за обставин, за які він відповідає. Не можна звертати стягнення на заставлене майно, якщо зобов'язання не було виконано боржником із причин, пов'язаних з дією нездоланної сили.
Відповідно до ст.20 ЗУ “Про заставу” звернення стягнення на майна, заставлене за договором про іпотеку, здійснюється за рішенням суду чи господарського суду, на підставі виконавчого надпису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Статтею 20 ЗУ “Про заставу” допускається звернення стягнення на заставлене майно в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, що, на мою думку, досить ризиковано для заставодавця, оскільки при одержанні нотаріального напису ніякої перевірки вимог заставодержателя, їхньої обґрунтованості і наявності можливостей погашення боргу без звернення стягнення на заставлене майно не здійснюється.
Необхідно взяти до уваги звернення стягнення на квартиру чи жилий будинок або, інакше кажучи, можливість самостій-ного використання заставодержателем житлового приміщен-ня після звернення на нього стягнення і наступного виселен-ня з такого приміщення заставодавця, членів його сім'ї, інших осіб, що мають право користуватися відповідними приміщен-нями Бушев А. Залог квартиры: правовые проблемы // Хозяйство й право. — 1995. — 12. — С. 121.. На нашу думку, при цьому слід враховувати такі обставини. По-перше, оскільки невиконання основного зобов'язання веде