Виникає невизначеність у правовідносинах за участю відсутнього. Якщо ця невизначеність тягне за собою юридичне значимі наслідки, то зацікавлена особа може захистити свої права за допомогою двох цивільно-пра-вових інститутів: «Визнання громадянина безвісно відсу-тнім» і «Оголошення громадянина померлим».

Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні таких умов:

а) громадянин протягом року відсутній за місцем постійного проживання;

б) про місцезнаходження громадянина протягом цьо-го ж строку зацікавленим особам нічого не відомо;

в) вжиті заходи для встановлення місця перебування громадянина не дали результатів;

г) питання, заради яких заявник просить визнати громадянина безвісно відсутнім, є юридично важли-вими і не можуть бути вирішені без такого визнання.

Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком безвісної відсутності вва-жається перше число місяця, що йде за тим, у якому бу-ли одержані останні відомості. Коли ж неможливо вста-новити місяця, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з першого січня наступного року.

Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснює-ться в судовому порядку за місцем його постійного про-живання.

Суд, крім врахування свідчень заявника про розшук безвісно відсутнього, вживає заходів для встановлення точніших відомостей про відсутнього (надсилає запити до органів внутрішніх справ, інших правоохоронних ор-ганів, виконкомів місцевих рад тощо).

Якщо заявник просить визнати безвісно відсутнім громадянина, стосовно якого порушена кримінальна спра-ва і який з місця постійного проживання зник, поруши-вши при цьому підписку про невиїзд, то суд таку заяву повинен прийняти, дослідити всі необхідні умови для визнання цього громадянина безвісно відсутнім і, якщо умови будуть встановлені, — винести рішення по суті. рішення суду про визнання такого громадянина безвісно відсутнім не повинно впливати на діяльність правоохо-ронних органів по розшуку цієї особи. Те ж саме можна сказати і про оголошення особи померлою.

Які ж правові наслідки визнання громадянина безві-сно відсутнім?

1. Над майном безвісно відсутньої особи встановлює-ться опіка. З цього майка видається утримання громадя-нам, яких безвісно відсутній зобов'язаний за законом утримувати. За рахунок цього ж майна погашається за-боргованість по інших зобов'язаннях безвісно відсут-нього (ч. 1 ст. 19 ЦК України).

2. Неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, не-працездатні батьки, дружина, незалежно від віку і праце-здатності, якщо вона доглядає дітей безвісно відсутньо-го, які не досягли восьми років, вправі вимагати призна-чення їм пенсій у зв'язку з визнанням годувальника без-вісно відсутнім (ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 p.).

3. Дружина безвісно відсутнього набуває право розі-рвати шлюб у спрощеному порядку через органи РАГС (ст. 42 КпШС).

4. Припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, дія доручення, договір підряду).

Якщо після визнання громадянина безвісно відсутнім він з'явиться в місці свого постійного проживання, або буде встановлене його місце перебування, то суд на під-ставі заяви зацікавлених осіб скасовує рішення про ви-знання цього громадянина безвісно відсутнім.

Всі правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім в разі його повернення подальшому виконан-ню не підлягають.

Оголошення громадянина померлим провадиться в су-довому порядку за таких умов:

- громадянин протягом трьох років відсутній за міс-цем свого постійного проживання;

- протягом цього ж строку ніяких відомостей про його місцезнаходження не надійшло;

- вжиті заходи для встановлення місця перебування цього громадянина не дали результатів:

- визнання юридично поважними причини, заради яких заявник просить визнати громадянина померлим.

Якщо громадянин пропав безвісті за обставин, що загрожували смертю, або є підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, то трирічний строк скорочується до шести місяців. Військовослужбов-ці або інші громадяни, які пропали без вісті у зв'язку з воєнними діями, можуть бути в судовому порядку оголошені померлими не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.

Як бачимо, є чимало спільного в діях суду при підго-товці та розгляді справ про визнання громадянина безві-сно відсутнім чи оголошенні громадянина померлим. Але кожний з цих правових інститутів має й певні особ-ливості. Різняться в них правові підстави їх виникнення і деякі юридичні наслідки. Оголошення громадянина по-мерлим призводить до настання фактично таких же пра-вових наслідків, як і при настанні смерті громадянина.

2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

Поняття та ознаки юридичної особи. Суб'єктами цивіль-них правовідносин поряд з громадянами є також юриди-чні особи. Хоча юридичні особи це не громадяни, але в їх створенні та функціонуванні беруть участь фізичні особи. Об'єднання фізичних осіб завжди передбачає до-сягнення якоїсь спільної мети. Кожна фізична особа, вступаючи до, об'єднання, передає йому частину своїх прав і обов'язків, в результаті чого об'єднання, яке бере на себе ці права і обов'язки, уособлює своїх засновників. Але однієї волі громадян для створення юридичної осо-би не достатньо. Потрібно, щоб новостворювана органі-зація була належним чином зареєстрована державними органами. Цим підтверджується зацікавленість держави у створенні (виникненні) юридичних осіб. Ще активнішу участь держава бере в створенні, державних юридичних осіб. Вони створюються з метою найбільш ефективного і раціонального використання державного майна. Зрозу-міло, що держава, в особі її вищих органів влади і упра-вління, не може управляти усіма належними їй ціннос-тями. Закріплюючи майно за окремими державними під-приємствами, установами та організаціями, держава, як власник, дозволяє їм управляти цим майном, розпоря-джатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини, тобто надає їм статус суб'єктів ци-вільного права.

Існує кілька тлумачень феномена юридичної особи, які зводяться до трьох головних. Це: а) тлумачення юри-дичної особи як штучного утворення; б) невизнання юридичної особи як суб'єкта