Прихильники тлумачення юридичної особи як штуч-ного утворення стверджують, що суб'єктом цивільного права може бути лише фізична особа, а правосуб'єктність організацій являє собою імітацію правового ста-тусу громадян. Автори цієї теорії не заперечують можли-вість виникнення юридичної особи за умови дозволу держави або закону, але, на їх думку, це є досить штучне утворення і виникає воно передусім для того, щоб відо-кремити майно юридичної особи від майна фізичних осіб. Ця теорія надає пріоритет незалежності людини і з певним упередженням ставиться до громадських об'єднань.

Теорія невизначення юридичної особи як суб'єкта циві-льних прав. В рамках цієї теорії вважається, що кінцеву вигоду від цивільних правовідносин у суспільстві отри-мують виключно фізичні особи, а тому немає підстав визнавати об'єднання громадян - юридичну особу -суб'єктом цивільних прав.

Тлумачення визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта (теорія реальності).

Теорія визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта цивільних прав акцентує увагу на тому, що фі-зичні особи в залежності від обставин і власного волеви-явлення можуть діяти як ізольовано, так і спільно. Об'єднуються вони між собою тоді, коли у них виника-ють спільні інтереси. Саме для реалізації таких інтересів фізичні особи і створюють різні організації. Враховуючи, що історичні досягнення є результатом розвитку коопе-рування людей, автори названої теорії вважають за по-трібне надавати можливість об'єднанням громадян ви-ступати суб'єктами цивільних правовідносин. Сьогодні ця теорія є домінуючою. В рамках цієї теорії існує кілька напрямів. Так, органічна теорія на перше місце ста-вить соціологічні дослідження об'єднань людей; орга-нізаційна теорія визначальною вважає правову охоро-ну юридичних осіб; а теорія соціальної функції віддає перевагу дослідженням соціальних функцій юридич-них осіб.

Як бачимо, теорія визнання юридичної особи побу-дована на врахуванні волевиявлення лише фізичних осіб щодо їх об'єднання між собою.

З позицій цієї теорії важко пояснити суть юридичної особи, що виникає з ініціативи держави. В цьому випад-ку можуть бути корисними теорії юридичної особи, роз-роблені свого часу радянськими вченими '.

В ЦК України поняття та ознаки юридичної особи розкриваються в ст. 23.

Юридичними особами визнаються організації, які мають у власності, повному господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачами і відповіда-чами в суді, арбітражному суді або в третейському суді.

Виходячи з цього визначення, можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи:

а) організаційна єдність. Вона передбачає, що юри-дична особа належним чином організована, виступає як єдине ціле, має організаційну структуру й органи управ-ління. Порядок організаційної структури юридичної особи встановлюється її статутом. Про організаційну єд-ність свідчать також найменування юридичної особи, місце її розташування; та інші атрибути організації;

б) майнова відокремленість. Кожна юридична особа має своє майно, яке може належати їй на праві власнос-ті, повного господарського відання або бути в її опера-тивному управлінні. Слід мати на увазі, що майнова ві-докремленість передбачає дійсну відокремленість майна юридичної особи чи від майна її власників, чи від майна учасників або акціонерів, чи від майна інших організа-цій, у тому числі й того відомства, до якого входить юридична особа.

Майнова відокремленість потрібна юридичній особі не задля формальності, а для досягнення певної мети. Це може бути: вироблення продукції, культурно-освітня діяльність, досягнення творчих успіхів тощо. Мета юри-дичної особи повинна бути закріплена в її установчих документах (установчому договорі, статуті);

в) участь у цивільному обороті від власного імені. Кожна юридична особа має індивідуальне найменування і може діяти лише від свого імені: від свого імені вона набуває майнові і особисті немайнові права, несе обов'язки, вступає в різноманітні цивільно-правові від-носини з іншими суб'єктами цивільного права. Від імені юридичної особи діють її органи, інші особи можуть ви-ступати від імені юридичної особи на підставі довіреності;

г) здатність нести відповідальність. Юридична особа як суб'єкт цивільно-правових відносин повинна відпові-дати за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе обов'язків або відшкодовувати заподіяну її праців-никами шкоду іншим особам.

Юридична особа відповідає по своїх зобов'язаннях належним їй майном, на яке може бути звернене стяг-нення.

д) здатність бути позивачем або відповідачем у суді, арбітражному чи третейському суді.

Порядок розгляду цивільно-правових спорів з участю юридичних осіб регулюється цивільно-процесуальним правом.

Всі перелічені ознаки юридичної особи тісно по-в'язані між собою і повинні розглядатися в сукупності, взаємодії, хоча кожна з цих ознак виконує різну роль у визначенні функціональної діяльності юридичної особи.

Здійснюючи функції суб'єкта цивільних правовідно-син, юридична особа повинна мати й такі властивості, як правоздатність і дієздатність.

Правоздатність юридичної особи. У порівнянні з пра-воздатністю і дієздатністю громадян правоздатність і діє-здатність юридичної особи має свої особливості.

У громадян спочатку виникає правоздатність і лише через деякий час, при досягненні повноліття (або рані-ше, за умови укладення шлюбу), дієздатність. Для юри-дичних осіб розрив у часі при виникненні правоздатнос-ті і дієздатності неможливий. Правоздатна, але не дієзда-тна юридична особа не могла б не тільки виконувати цивільні права і обов'язки, а була б неспроможною й набувати їх. Правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникає одночасно, що дає можливість законодавцеві ототожнити терміни правоздатність і дієздатність юридичної особи і говорити лише про правоздатність такої особи.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених зако-нодавчими актами, - з моменту реєстрації статуту. Дер-жавна реєстрація юридичних осіб здійснюється у викон-комі місцевої ради народних депутатів чи в держадмініс-траціях.

Всі громадяни мають рівну правоздатність. Юридичні особи такої рівності не мають. Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена