Зміст

Вступ........................................................................................................3

Розділ I Поняття і види правочинів………………………….……5

Поняття і значення правочинів........................................................5

Види правочинів...............................................................................8

Розділ II Способи вираження волі в правочинівах і форма правочинів……….…17

2.1 Способи вираження волі в правочинівах............................................17

2.2 Форма правочинів.................................................................................18

Розділ ІІІ Недійсні правочини………………………………………….23

3.1 Умови дійсності правочинів……………………………………….23

3.2 Поняття і види недійсних правочинів...................................................25

3.3 Наслідки визнання правочинів недійсними..........................................30

Висновок.....................................................................................................34

Перелік використаної літератури................………………………….38

Вступ

У зв'язку із сучасними вагомими політичними й економічними перетвореннями в Україні зріс інтерес до історико-правових наук. Вивчення такої базової науки як Цивільне право України є фундаментом для вивчення розвитку інститутів держави і права, а, отже, і фундаментом для побудови сучасної держави. Підготовка кваліфікованих фахівців була б неповною без вивчення такої базисної науки як Цивільне право України, без неї професійна діяльність була б надзвичайно важкою.

Одним з напрямків, які вивчаються цією наукою є правочини. Цьому присвячений розділ 4 глава 16 діючого Цивільного Кодексу, який називається – правочини (ст. ст. 202 – 236 ЦК України). У даній роботі розглядаються правочини як підстави виникнення, зміни, припинення цивільних правовідносин – поняття, види, форма правочинів, дійсні і недійсні правочини. Цей правовий інститут надзвичайно важливий, оскільки з погляду цивільного законодавства у багатьох сферах життя може бути представлений як здійснення різного роду правочинів; діяльність держави теж неможливо уявити без правочинів.

Зараз в Україні діє Цивільний Кодекс 2003 року який прийнятий з урахуванням недоліків, які були в цивільному кодексі Української РСР 1963 року.

Метою даної курсової роботи є аналіз такого інституту цивільного права як правочини.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні задачі:

Розглянути поняття і значення правочинів – визначення правочинів в діючому цивільному кодексі і в науці цивільного права, ознаки, які відрізняють правочини від інших юридичних фактів;

Проаналізувати види правочинів – односторонні, двосторонні, багатосторонні правочини, платні і безоплатні, консенсуальні і реальні, каузальні й абстрактні, термінові й умовні, розпорядницькі, зобов'язальні, фідуціарні, біржові;

Дати характеристику способам виразу волі в правочинах – конклюдентні дії, мовчання, словесний спосіб;

Визначити форми правочинів – усну, письмову (просту і нотаріальну);

Освітити умови дійсності правочинів;

Розібрати поняття і види недійсних правочинів - правочини, що були зроблені з метою, свідомо противною інтересам держави і суспільства, правочини, зроблені особами, що не володіють достатнім обсягом дієздатності, правочини з пороками волі, правочини, у яких відсутня єдність волі і волевиявлення учасників, правочини з пороками форми, нікчемні і заперечні правочини;

Дослідити наслідки визнання правочинів недійсними – двостороння реституція, одностороння реституція, стягнення в доход держави.

Для написання даної роботи був використаний широкий круг навчальної і наукової літератури. Нормативною базою були діючий Цивільний Кодекс, науково-практичний коментар до Цивільного Кодексу, Закон України „Про товарну біржу” від 10.12.1991, Закон України “Про нотаріат” від 02.03.1993, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 “Про судову практику по справах про визнання угод недійсними”; наукова праця Бородіна та Гнатенка “Цивільно-правові спори про угоди”. Для висвітлення теоретичного аспекту була використана учбова література таких авторів як В. Ф. Маслов, А. А. Пушкін, В. А. Рясенцев, Ю. Х. Калмиков, В. А. Тархов, В. М. Самойленко, Боброва Д. В., Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Підопригора О. А., Заіка Ю. А., Бірюков І. А., Співак В. М.

Виходячи з цілей та задач, курсова робота має наступну структуру: вступ; 3 розділи: 1 розділ поняття і види правочинів, який розділяється на підрозділи поняття и значення правочинів, види правочинів; 2 розділ засоби вираження волі в правочинах і форма правочинів, який розділяється на підрозділи способи вираження волі в правочинах і форма правочинів; 3 розділ недійсні правочини, який розділяється на підрозділи умови дійсності правочинів, поняття і види недійсних правочинів і наслідки визнання правочинів недійсними; закінчення і перелік використаних джерел і літератури.

Розділ I Поняття і види правочинів

1.1 Поняття і значення правочинів

В області цивільного права, що регулює різноманітні і динамічні відносини економічного обороту, цивільні права й обов'язки найчастіше виникають у результаті цілеспрямованих і правомірних дій громадян і організацій. Правочинами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків Цивільний кодекс України. Київ «Атіка» 2003. ст. 202. Нормативне визначення правочинів, яке дано у ст. 202 ЦК, має вагоме практичне значення: воно визначає предмет, регулювання якого здійснюються нормами розділу 4 Цивільного кодексу, а також іншими правовими нормами, діючими відносно правочинів Притыка Д. Н., Карабань В. Я., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к гражданскому законодвтельству Украины. Том 1. Киев- Севастополь Институт юридических исследований 2000. С.562 . Правочини є найбільш розповсюдженою підставою виникнення цивільних правовідносин, тому вони займають особливе місце в системі юридичних фактів цивільного права. У юридичній літературі правочинам присвячена безліч статей і монографій.

З визначення поняття правочини насамперед виявляється, що наслідком здійснення правочинів є встановлення, зміна або припинення цивільних правовідносин.

Всі правочини є юридичними фактами, але при цьому вони володіють цілим рядом ознак, що відрізняють їх від інших юридичних фактів Гражданское и семейное право Украины. Учебно-практический справочник. Харьков «Одиссей» 1999. С. 119

.

По-перше, будучи діями фізичних і юридичних осіб, правочини виражають волю особи зовні. Воля – суб'єктивний елемент правочина, бажання його зробити. Вона формується під впливом різних обставин, найважливіші з яких визначаються матеріальними і духовними потребами. Люди усвідомлюють виниклі в них потреби і прагнуть їх задовольнити, прибігаючи до засобів, у тому числі і до правочинів.

Однак для здійснення правочину тільки волі, одного бажання особи недостатньо. Необхідно, щоб