Так, у залежності від того, чи випливає дія, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, від одного, двох чи більш осіб, правочини підрозділяються на однобічні, двосторонні і багатобічні (ч. 2 ст. 202). Однобічною є правочин, для здійснення якого досить волі і дії тільки однієї сторони. Двостороннім називається правочин, що складається з погоджених між собою зустрічних волевиявлень (дій) двох сторін. Багатобічним є правочин, що складається з погоджених між собою волевиявлень (дій) трьох чи більше сторін;

По співвідношенню виникаючих з правочинів прав і обов'язків сторін вони підрозділяються на платні і безоплатні. Платні називається правочини, у яких майновому наданню однієї сторони відповідає зустрічний обов'язок іншої сторони. У безоплатних правочинах обов'язок зробити дії майнового характеру лежить лише на одній стороні, що не вправі вимагати зустрічного майнового надання;

У залежності від моменту, з якого правочини вважаються укладеними, вони підрозділяються на консенсуальні і реальні. Консенсуальні правочини вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами правочину. Реальний правочин вважається укладеним при досягненні сторонами правочину по всіх істотних умовах і передачі речі однією стороною іншій;

За значенням підстави правочини для її дійсності всі правочини підрозділяються на каузальні й абстрактні. Каузальними називаються правочини, у яких правова підстава очевидна зі змісту правочини або підставу її можна зрозуміти по самому типу даної правочини. Абстрактними називаються такі правочини, зі змісту яких не можна установити, заради якої мети вона зроблена;

Усі названі види недійсних правочинів у залежності від того, чи визнаються вони недійсними в силу самого факту невідповідності їхньому чи закону за заявою зацікавлених осіб, у свою чергу підрозділяються на дві великі групи - правочини нікчемні (абсолютно недійсні) і правочини заперечні (відносно недійсні). Правочини нікчемні - це такі правочини, недійсність яких не залежить від розсуду і бажання сторін, що їх уклали. Правочини заперечні - це правочини, що вважаються недійсними тільки в тому випадку, коли вони за заявою зацікавлених осіб визнані такими судом чи господарським судом;

Наслідки визнання правочинів недійсними виражаються насамперед у тім, що укладені правочини вважаються позбавленими позитивного юридичного значення і не створюють для сторін тих прав і обов'язків, на встановлення яких вони були спрямовані. Це загальні наслідки, що настають по будь-якому недійсному правочину;

Законом установлені наступні найважливіші наслідки недійсності правочинів, виконаних (цілком чи частково) сторонами: якщо недійсний правочин сторонами виконаний, то загальним наслідком визнання його недійсним буде також і повернення сторін у первісне положення - двостороння реституція; наслідки, що зв'язуються звичайно з визнанням правочину недійсним, тут виникають лише для сторони потерпілої – одностороння реституція; Що ж стосується винної сторони то закон наголошує на протиправності її поводження і тому, виконане по правочину цією стороною і навіть невиконане, а тільки належне бути переданим, стягується в доход держави.

Перелік використаної літератури:

1. Цивільний кодекс України. Київ «Атіка» 2003.;

2. Науково-практичний коментар до Цивільного Кодексу, К. 2006, Юрінком;

4. Закон України „Про товарну біржу” від 10.12.1991;

5. Закон України “Про нотаріат” від 02. 03. 1993;

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28. 04. 1978 “Про судову практику по справах про визнання угод недійсними”;

7. Притыка Д. Н., Карабань В. Я., Ротань В. Г. Научно-практический комментарий к гражданскому законодательству Украины, т. 1. Киев- Севастополь Институт юридических исследований, 2000;

8. Гражданское и семейное право Украины. Учебно-практический справочник. Харьков, Одиссей, 1999;

9. Цивільне право. Частина перша. Редакційна колегія: Боброва Д. В., Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Підопригора О. А. К., Вентурі, 1997;

0. Советское гражданское право. Под редакцией В. А. Рясенцева, ч. 1.;

1. Советское гражданское право. Под редакцией В. Ф. Маслова и А. А. Пушкина, ч. 1.