Тут важливо підкреслити: правомірність правочинів як її характерна ознака означає тільки те, що дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, є дозволеними, визнаються нормальним засобом прояву їхньої цивільної дієздатності.

Таким чином, з огляду на все сказане, можна дати наступне визначення правочину. Правочином називається правомірне, тобто дозволене законом, а також хоча і не передбачене законом, але не суперечне йому дія громадян чи юридичних осіб, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочини мають велике значення у народногосподарському житті країни.

Побудова ринкової економіки обумовлює посилення і розширення сфери застосування правочинів, в тому числі договорів. Товарно-грошовий характер відносин економічного обігу виявляється в тому, що реалізація товарів здійснюється тільки в результаті досягнутого правочину між товаровиробником і споживачем. Саме договір як різновид правочину є такою згодою. В межах цієї згоди інтерес однієї сторони задовольняється лише шляхом задоволення інтересу іншої сторони. Бажання однієї особи продати відповідний товар, а іншої — його купити породжує спільний інтерес сторін в укладенні договору і його належному виконанні.

Через договір здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням. За допомогою договору є можливість насичити ринок необхідними товарами. Шляхом укладання договору громадяни на свій розсуд витрачають грошові кошти для придбання товарів з метою задоволення своїх майнових і немайнових інтересів.

Значна роль правочинів у повсякденному житті громадян: користування комунальним транспортом, послугами аптек, приватних або акціонерних лікувальних закладів, одержання майна напрокат, відвідування видовищних установ (різних виставок, кіно, цирків тощо). В цих і подібних випадках укладаються відповідні правочини.

Щодо юридичних осіб (господарські товариства, виробничі кооперативи і т.п.), то їх діяльність неможлива без правочинів.

Законодавство, що регулює різні правочини, розглядається у відповідних розділах особливої частини цивільного права.

1.2 Види правочинів

Діюче цивільне законодавство і наука цивільного права проводять визначену класифікацію правочинів, підрозділяючи їх на окремі види, що має велике теоретичне і практичне значення. В основу класифікації покладені різні критерії, ознаки, що характеризують той чи інший вид правочинів. Такими критеріями є число сторін, що беруть участь в правочині, співвідношення прав і обов'язків сторін у правочині, момент висновку правочину, характер зв'язку правочину з актами планування, значення основ правочину для його дійсності і т.д. Советское гражданское право. Под редакцией В. Т. Смирнова, Ю. К. Толстого, А. К. Юрченко. Ч. 1. С. 153.

Так, у залежності від того, чи випливає дія, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, від одного, двох чи більш осіб, правочини підрозділяються на однобічні, двосторонні і багатобічні (ст. 202 ч. 2).

Одностороннім є правочин, для здійснення якого досить волі і дії тільки однієї сторони.

Односторонніми правочинами є заповіт, прийняття і відмовлення від спадщини, видача доручення, заява наймача про припинення договору житлового наймання, оголошення конкурсу і т.д. У всіх цих випадках дія виходить від однієї особи і спричиняє настання визначених юридичних наслідків Наприклад, розпорядження своїм майном на випадок смерті (заповіт) є одностороннім правочином, бо для складання і оформлення його необхідно волевиявлення тільки заповідача. До односторонніх правочинів належать видача доручення, складання заповіту, заява про залік взаємних вимог.

Односторонні правочини в більшості випадків здійснюються однією особою (наприклад, заповіт). Однак деякі однобічні правочини вправі спільно робити дві чи більш осіб, наприклад, видача одного доручення декількома власниками, оголошення конкурсу двома чи більш юридичними особами і т.д. Але й у цих випадках зазначені особи виступають як одна особа, тому такі правочини також є однобічними.

У деяких випадках однобічний правочин породжує права й обов'язки тільки при повідомленні адресата про зміст волевиявлення. Так, наприклад, якщо закон допускає однобічне припинення договору, то такий договір буде вважатися розірваним, якщо друга сторона буде знати про намір першої сторони його розірвати. У противному випадку такий однобічний прояв волі не буде мати юридичних наслідків.

Двостороннім (взаємним) називається правочин, що складається з погоджених між собою зустрічних волевиявлень (дій) двох сторін. Двосторонні правочини іменується договором. Він представляє собою домовленість сторін. Такий правочин ще називається взаємним.

Двосторонні правочини – найбільш розповсюджений вид право чинів. Ними є договори купівлі-продажу, постачання, підряду, майнового наймання, страхування, авторські й ін. Наприклад, волевиявлення однієї сторони (покупця) купити майно і зустрічне (тобто протилежне за змістом) волевиявлення іншої сторони (продавця) продати майно є двостороннім правочином купівлі-продажу або договором купівлі-продажу.

Для цих правочинів характерне взаємоузгодження волі двох осіб. Так, правовідносини купівлі-продажу виникають між продавцем і покупцем лише тоді, коли кожний з них виразить свою волю на встановлення правовідносин і ця воля здобуває значення єдиного взаємопогоджуваного волевиявлення (договору). При цьому як на стороні продавця, так і стороні покупця може виступати кілька осіб (чоловіки продають спільне майно або спільно здобувають яку-небудь річ). Хоча в договорі купівлі-продажу воля сторін спрямована на досягнення протилежних цілей (продавець прагне припинити, а покупець установити право власності на річ), головним є взаємоузгодження їхньої волі: важливо щоб обидві сторони чітко представляли, на що спрямовано волю контрагента.

Багатостороннім є правочин, що складається з погоджених між собою волевиявлень (дій) трьох чи більше сторін. Причому права й обов'язки у правочині виникають у всіх її учасників одночасно. Отже, багатобічний правочин — правочин (договір), у якому бере участь більш двох сторін. Прикладом може служити договір між декількома підприємствами про