б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо він представлений на реєстрацію і зареєстрований на біржі не пізніше наступного за здійсненням правочину дня.

Біржові правочини поділяються на:

- правочини з реальним товаром, які укладаються з метою купівлі-продажу конкретного товару. Різновидність таких правочинів - бартерний правочин;

- ф'ючерсні правочини - це правочини, що передбачають передачу акцій або товару та виплату грошової суми через визначений строк після укладання правочину за ціною, встановленою в правочині. Ф'ючерсні правочини, як правило, укладаються з метою страхування правочинів з реальним товаром;

- правочини з цінними паперами.

Розділ II Способи вираження волі в правочинах і форма правочинів

2.1 Способи вираження волі в правочинах

Від зародження бажання до волевиявлення проходить деякий час. В одних випадках цей проміжок часу короткий, в інших - довгий. Саме в цей період часу людина обмірковує шляхи, за допомогою яких вона може задовольнити бажання. Результатом цього і є певна дія. Але ще до настання завершальної дії воля може певним чином проявитися у поведінці особи. Людина може про свої наміри комусь розповісти, написати, дати оголошення в рекламну фірму. Зрозуміло, такий прояв це теж акція, хоча й не кінцева, але в деяких випадках має враховуватися правом. Наприклад, особа вирішила продати річ. Зробити це можна по-різному. Домовитися безпосередньо з покупцем, тут же передати йому річ і отримати гроші. Передача речі і буде юридичне значимою дією. Буває й по-іншому. Продавець і покупець укладають договір без передачі речі, домовляються про передачу речі в майбутньому. Укладання договору без передачі речі - це теж юридична дія, юридичний факт, з яким пов'язане виникнення прав і обов'язків.

Так, одним з таких способів вираження волі є звичайне за даних обставин поводження особи, з якого ясно випливає його намір (бажання) здійснити операцію на заздалегідь відомих умовах. Якщо громадянин опускає жетон у турнікет метрополітену, то з його поведінки можна зробити висновок, що він виражає свою волю на укладання договору пасажирського перевезення. У науці цей спосіб вираження волі прийнято називати укладанням правочину за допомогою конклюдентних дій От латинского “concludere” – заключать, делать вывод..

Правочини за допомогою конклюдентних дій можуть укладатися (укладатися) лише у випадках, якщо законом не встановлений інший спосіб вираження волі стосовно до даних правочинів. Конклюдентними є дії громадян по придбанню речей за допомогою автомата, оплата проїзду в суспільному транспорті і т.п.

Мовчанням визнається вираження волі здійснити операцію у випадках, передбачених законодавством Цивільний кодекс України. Київ «Атіка» 2003. Мовчання можна вважати вираженням волі остільки, оскільки воно при даній ситуації піддається оцінці як прояв волі. Так, наприклад, п.2 ст. 17 Закону України „Про внесення змін і доповнень у Закон України „Про оренду майна державних підприємств і організацій” установлює, що при відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну договору оренди після закінчення його терміну він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені договором Закон Украины "О внесении изменений и дополнений в Закон Украины "Об аренде имущества государствен-ных предприятий и организаций" ст. 17 п.2 . Також ЦК України виходить з того, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору майнового найму при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк Цивільний кодекс України. Київ «Атіка» 2003. Тут юридичного значення набуває факт відсутності заперечення, тобто мовчання з боку наймодавця.

Однак загальним, найліпшим способом вираження волі на укладання правочину визнається словесний спосіб, коли судження про волю особи робиться не приблизно, а на основі прямо висловленого їм бажання. Цей спосіб краще забезпечує необхідну ясність в правочинах, а отже і необхідну стійкість цивільних правовідносин. Наприклад укладання договору, повідомлення про згоду відшкодувати збиток, обмін листами и т. і.

2.2 Форма правочинів

У літературі прийнято вважати, що передбачені законом способи вираження волі при здійсненні правочинів одночасно є видами форм правочинів Советское гражданское право. Часть 1. Под редакцией В. А. Рясенцева. М., 1986. С.204.

. Взагалі ж це, звичайно, правильно. Будь-який вид волевиявлення являє собою форму вираження волі. Але разом з тим, коли мова йде про форму правочину в спеціальному значенні цього поняття, під формою правочинів необхідно розуміти форму, яка має форму волевиявлення, тобто вже об'єктивно виражена зовні воля на укладання правочину. Таку форму може приймати лише волевиявлення, виражене словами.

Воля учасників правочинів, що відображає намір здійснити правочин, повинна одержати визначене вираження закріплення. Це необхідно для того, щоб зміст правочину став відомий її учасникам, умови правочину були чітко зафіксовані і можна було без ускладнень вирішувати суперечки сторін, якщо такі виникнуть надалі.

Форма правочину – спосіб, за допомогою якого виражається воля сторін при здійсненні правочину.

Правочини можуть укладатися усно чи в письмовій формі (простій чи нотаріальній) Цивільний кодекс України. Київ «Атіка» 2003

.

Можливість укладання правочинів в усній формі (ст. 206 ЦК) передбачена законом для тих, що відбуваються на невелику суму чи з приводу яких рідко виникають суперечки. Це правочини громадян між собою, які виконуються при самім їхньому здійсненні, як, наприклад, договір купівлі-продажу за готівку. У цьому випадку будь-якій фізичній чи юридичній особі, що оплатило товари чи послуги на підставі усної угоди з іншими юридичними чи фізичними особами, за його бажанням повинний бути виданий документ, що підтверджує підставу і суму отриманих грошей.

Правочин вважається укладеним в