недопущення такого здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх призначенню;—

захисту цивільних прав від будь-яких порушень та інші.

Принцип створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та для їх захисту. Цей принцип дістав закріп-лення в ст. ст. 2, 3, 4, 48 Закону України "Про влас-ність". Він полягає в тому, що всі форми власності в державі є рівними. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особи можуть мати майно на праві спільної власності. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права влас-ності та забезпечує їм рівні умови захисту права власності.

Принцип закріплення рівності прав і обов'язків суб'єк-тів цивільного права. Втіленням цього принципу в зако-нодавстві є, наприклад, п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність", в якому говориться, що власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Принцип поєднання інтересів особи та суспільства. В Україні проголошується право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання (п. 2 ст. 1 Закону України "Про власність"). Кожен громадя-нин має право у відповідності із законодавством України користуватися природними об'єктами для задоволення власних потреб і зобов'язаний охороняти землю, повіт-ряний простір, водні та інші ресурси, сприяти їх віднов-ленню як першооснов свого життя і життя суспільства (п.п. 4, 5 ст. 10 Закону України "Про власність").

Принцип матеріальної зацікавленості суб'єктів цивіль-но-правових відносин. Цей принцип має своє втілення в нормативному положенні, згідно з яким власникові на-дається право на свій розсуд володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном. Використову-ючи майно для здійснення господарської та іншої незабороненої законом діяльності, він, зокрема, може пере-давати його безоплатно або за плату у володіння і корис-тування іншим особам (ст. 4 Закону України "Про влас-ність").

Принцип трудового характеру створення і примноження доходів суб'єктів цивільно-правових відносин. Праця гро-мадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності як на доходи від участі у суспільному виробництві, від індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, так і на май-но, одержане внаслідок успадкування або укладення ін-ших угод, не заборонених законом (ст. 12 Закону Украї-ни "Про власність").

Принцип недопущення здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх призначенню. Цей принцип дістав своє ві-дображення в ст. 5 ЦК України, яка встановлює, що "цивільні права охороняються законом, за винятком ви-падків, коли вони здійснюються в суперечності з при-значенням цих прав". У п. 6 ст. 4 закону "Про влас-ність" зазначено, що у випадках і в порядку, встановле-них законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежена та припинена. Одним із способів позбавлення права власності є передбачене законодавст-вом безоплатне вилучення (конфіскація) майна у влас-ника за рішенням (вироком) суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу як санкція за вчинення правопорушення (п. 4, ст. 55 Закону України "Про влас-ність").

Принцип захисту цивільних прав від будь-яких право-порушень. На підставі цього принципу носієві цивільних прав надається можливість застосування до правопору-шника засобів примусового впливу. При цьому можли-вість застосування таких засобів потрібно розуміти не лише як можливість звернення до компетентних органів з вимогою захистити порушені права. Принцип захисту цивільних прав включає:—

можливість уповноваженої особи самостійно вико-ристати дозволені законом засоби для примусового впливу на правопорушника (самозахист цивільних прав — необ-хідна оборона, застосування засобів у стані крайньої не-обхідності);—

можливість застосування засобів оперативного впливу на порушника зобов'язань безпосередньо самою уповноваженою особою;—

можливість уповноваженої особи звернутися до компетентного органу (суну) з вимогою примусити зобо-в'язану особу дотримуватися певної поведінки.

Підкреслимо, що відмова від захисту тих чи інших цивільних прав тієї чи іншої особи може мати місце ли-ше тоді, коли це передбачено законом, і тільки за рі-шенням органу, якому таке право надане.

Цей принцип набуває особливого значення в період формування ринкової економіки, коли можливостей зло-вживання цивільними правами є досить багато.

6. СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Право — це не просто сукупність правових норм, а й пе-вна їх система. Правова система складається з галузей права, кожна з яких, в свою чергу також системно орга-нізована, має свій предмет і метод регулювання, свою структуру розподілу правових елементів. Елементами правової структури є юридичні норми та інститути.

Цивільне право, як і інші галузі права, має свою сис-тему. Структуризація цивільно-правових елементів проводиться не стихійно, а на підставі вироблених наукою і практикою загальних підходів. Існують такі підходи до побудови системи цивільного права.

Іиституційиий підхід Він передбачає розподіл право-вих норм за окремими інститутами. Під цивільно-пра-вовим інститутом розуміють групу цивільно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини (відносини найму, купівлі-продажу, спадкування тощо).

Пандектний підхід. Його суть полягає в тому, що він передбачає виділення загальної частини цивільного пра-ва і відокремлення речового права від зобов'язального. Павдектна система відображає статику речового і дина-міку зобов'язального права — основних майнових прав, що виникають у суспільстві.

Цивільне право України будується за Пандектною системою. Можливість виділення загальної частини цивільного права свідчить про те, що окремі інститути га-лузі мають спільні характеристики, які фактично можуть бути відокремлені в самостійний блок.

Цивільно-правові норма загального характеру склада-ють загальну частину цивільного права. Вона називається загальною тому, що стосується всіх суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. До таких норм від-носяться норми про суб'єктів, про угоди, представницт-во і довіреність, позовну давність.

Чинний ЦК України не містить у собі такого інсти-туту, як об'єкти цивільного права, але це не означає, що