другої. Зміст їх розширено, конкретизовано.
Книга містить перелік способів захисту осо-бистого немайнового права, в разі його порушення. Маються на увазі: відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди, винесення громадської догани, заборона випуску у світ газети чи книги, в яких міститься неправдива інформація, вилучення тиражу книги чи газети і знищення його.
Книгу другу можна назвати кодексом про особисті права фізичної особи в ЦК. У ній передбачається 47 статей, що регулюють особисті немайнові відносини, пов’язані із здійсненням особистих прав як у непорушеному стані, так і у разі порушення зазна-чених відносин.
Якщо колишній ЦК України в одній ст. 7 за-безпечував захист честі, гідності та ділової репутації, то новий кодекс у 47 статтях забезпечує захист до трьох десятків особистих прав фізичної особи. Це зрозуміло. Це закономірно. Це від-повідає нормам Конституції України.
Людина починається не з майнових уподобань, а з духовних цінностей: життя, здо-ров’я, імені, честі, гідності, ділової репутації, особистого жит-тя та ін.
Людина, передусім, - духовний світ, а вже потім во-на власник, підприємець, виробник матеріальних благ.
Книга третя «Право власності та інші речові права» передбачає регулювання ре-чових відносин. Категорія речових прав як елементів речових відносин дістала своє нове народження у новому ЦК України, де речові права посіли належне їм місце.
До речових прав віднесено право власності, право володіння, сервітутні права, право користування чужою землею для сільськогосподар-ських потреб (емфітевзис), право користування чужою зем-лею для забудови (суперфіцій), застава та інші речові права.
Кодекс передбачає захист речових прав. Розробники нового кодексу розглядають державних комунальних юридичних осіб як суб’єктів права власності на майно, закріплене за ними. Та-ким чином, кодекс уникає понять «оперативне управління» і «право повного господарського відання». Разом з тим не можна не бачити, що визнання державних і комунальних юридичних осіб власниками неминуче веде або до виникнен-ня фігури подвійного власника, або до утвердження існуван-ня розщеплюваної власності.
Конституція України визначила правові засади розвитку будь-якого виду творчості, раціонального використання її ре-зультатів та їх правової охорони. Зазначені засади знайшли достатню реалізацію в новому ЦК.
Книга четверта містить загальні положення про інтелектуальну власність, а також норми авторського права, права промислової власності, права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, то-варів і послуг.
За новим кодексом лише договір регулює відносини між володіль-цем права інтелектуальної власності та користувачем. Саме договір визначає розміри, порядок обчислення і виплати за ви-користання об’єктів інтелектуальної власності. Кабінет Мі-ністрів України може лише встановити мінімальні ставки ав-торської винагороди.
У новому ЦК України закладено нові інститути - це су-міжні права (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення), права на селекційні досягнення, на нерозкриту інформацію, на фірмове найменування, найменування місця походження товару.
Передбачається тільки судовий порядок захисту порушених прав суб’єктів прав інтелектуальної і промислової власності.
Книга п’ята «Зобов’язальне право» регулює відносини майнового обігу. Йдеться про договірні відносини, пов’язані з переданням майна у власність, виконанням робіт та надання послуг тощо. Крім договірних відносин, зобов’язальне право регулює відносини, що виникають із правомірних односторонніх дій, із заподіяння шкоди і безпідставного збагачення. Кожний вид зобов’язань має свої особливості, що зумовлює їхню самостійність і створення окремих інститутів зобов’язального права.
Загальні правила, що поширюються на всі види зобов’язань, становлять загальні положення про зобов’язання. До них належать норми про поняття і підстави виникнення зобов’язань, виконання та способи, що забезпечують виконання їх, відповідальність за порушен-ня зобов’язань, підстави припинення їх.
Норми договірного права є переважно диспозитивними, недоговірні зобов’язання регламентуються імперативними нормами.
Новий кодекс надає важливого значення звичаям ділового обороту в регулюванні договірних відносин.
До новел книги п’ятої кодексу слід віднести інститут суброгації - набуття всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов’яз-ків боржника щодо цього кредитора; поняття порушення зобов’язань, нову форму цивільної відповідальності (сплата штрафної неустойки за порушення зобов’язання), низку но-вих договорів, що зумовлено потребами економічного оборо-ту (лізінг, довічне управління майном, факторинг, франчайзинг тощо), нові інститути недоговірних зобов’язань, що ви-никають з односторонніх правомірних дій (публічне обіцяння винагороди, ведення чужих справ без доручення).
Серед охоронювальних зобов’язань новим є інститут зо-бов’язань, які виникають внаслідок загрози життю і здоров’ю громадян, а також їхньому майну і майну юридичних осіб у зв’язку з порушенням довкілля.
Рядом новел доповнено умо-ви настання відповідальності при заподіянні моральної шко-ди, а також шкоди, завданої взаємодією джерел підвищеної небезпеки чи через недоліки у товарах, виконаних роботах, наданих послугах.
В книзі шостій «Спадкове право» по-новому вирішується проблема усунення від спадкування, питання щодо спадку-вання окремих прав та обов’язків спадкодавця.
За рішенням суду усувається від права спадкування особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, коли він через поважні причини потребував її.
Вклад у банках в усіх випадках має включатися до спадщини.
Чимало нових положень стосується спадкування за запові-том. Мається на увазі складання подружжям єдиного запові-ту, право на складання заповіту з умовою складання таємного заповіту тощо.
Новий кодекс має п’ять черг спадкоємців за законом. Залишено без змін склад першої та другої черг, які передбачалися ще старим ЦК України.
Змінено підхід до порядку прийняття спадщини.
Така структура і зміст нового ЦК України. Прийняття нового ЦК України стало великим досягненням Української держави, бо цивілізованість держави, крім інших факторів, зумовлюється досконалістю і потенційними можливостями правової системи держави і передусім її цивільного законодавства.
В 1993 р. був прийнятий Повітряний кодекс України, в якому поряд з іншими галузевими нормами містяться цивільно-правові норми, в тому числі про страхування цивільної відповідальності повітряного перевізника.
Елементом системи цивільного законодавства України є укази