Значну роль у регулюванні майнових відносин відіграють постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України.

На рівні постанов Кабінету Міністрів України затверджуються досить важливі нормативні акти. Так, Правила відшкодуван-ня власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові уш-кодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів Ук-раїни від 23 червня 1993 р. № 472 (із змінами та доповнення-ми до них, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 р. № 492).

Наступною частиною структури законодавства є відомчі нормативні акти. В юридичній літературі зазначається, що вони є найменш організованою частиною ієрархічної струк-тури законодавства. Це пов’язано як з відсутністю у даній структурі активного центру, так із іншими обставинами, зокрема з великою кількістю відомчих нормативних актів.

У сфері цивільного законодавства діє чимало відомчих нормативних актів, зокрема наказ Державного комітету Ук-раїни по житлово-комунальному господарству «Про затвер-дження Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян».

Між тим необхідність дальшого зміц-нення законності у сфері нормотворчості постійно вимагає підвищення рівня організації відомчих нормативних актів.

Досягненню цього могли б сприяти такі заходи: а) скорочен-ня кількості відомчих актів за рахунок зменшення питань, з яких відповідні відомства мають право їх видавати; б) забез-печення повної узгодженості між нормативними актами ви-щих органів влади, з одного боку, і відомчими актами, з іншого.

У зв’язку з цим бажано було б нормативно закріпити обов’язковість такої узгодженості і встановити санкції за її недодержання.

Голови місцевих державних адміністрацій приймають рішення у межах своїх повноважень, у тому числі з питань цивільного законодавства.

Органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення і з питань цивіль-ною законодавства, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Елементами системи цивільного законодавства є також примірні статути кооперативних і громадських організацій, схвалені органами державного управління або прийняті вищими органами (наприклад, з’їздами) кооперативних та інших систем.

Удосконаленню майнових відносин між організаціями в нових умовах господарювання служать також акти Вищого господарського суду України.

Розмежування компетенції між нормотворчими органами в регулюванні конкретних

цивільно-правових відносин.

Цивільне законодавство за своїм змістом є галуззю законодавства. Воно містить норми цивільного права.

Одним з показників галузі законодавства, адекватної галузі права, слід вважати наявність зведеного нормативного акта, який охоплює переважну більшість інститутів даної галузі.

Такий нормативний акт має бути активним центром системи законодавства, управляти нею шляхом розмежування компе-тенції між нормотворчими органами в регулюванні конкрет-них відносин і встановленні загальних положень, які підляга-ють відтворенню в інших нормативних актах, що видаються на базі і на розвиток цього зведеного акта.

Для цивільного за-конодавства таким зведеним нормативним актом є Цивіль-ний кодекс. Проте у практиці немає "чистих" галузей законо-давства, тобто таких, які б містили норми виключно однієї га-лузі.

Нормативні акти відображають функціональні зв'язки між нормами різних галузей права, а тому галузь цивільного законодавства, яка відповідає галузі цивільного права, скла-дається не лише з цивільно-правових актів, а й охоплює нор-мативні матеріали з цивільного права, що містяться у нормативних актах інших галузей права. З іншого боку, в цивільно-правових актах містяться норми інших галузей права.

Згадаємо старий ЦК України, в якому були норми адміністративного права: наприклад, ст. 105 передбачала право виконкому міської ради виносити рішення про зне-сення самовільно зведеного жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд.

Дія цивільного законодавства у часі.

Норми права, що містяться у цивільному законодавстві, регу-люють суспільні відносини, які становлять предмет цивільно-го права.

Цивільне законодавство періодично оновлюється. В ньому з’являються нові норми цивільного права, а застарілі норми припиняють свою дію. Це життя.

В Україні постійно виникають суспільні відносини, які піддаються регулюванню нормами цивільного права.

В цих умовах дуже важливо встановити, з якого моменту набирає чинності відповідна цивільно-правова норма і на які відносини вона поширюється.

Порядок наб-рання чинності законами визначається ст. 94 Конституції Ук-раїни, в якій передбачається, що закон набирає чинності піс-ля 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. закони публікуються державною та російською мовами Президією Верховної Ради у «Відомостях Верховної Ради України» протягом 30 днів, а також у газеті «Голос України» протягом 5 днів і є офіційною публікацією.

Укази і розпорядження Президента України набирають чинності через 3 дня після їх опублікування у газеті «Урядовий кур’єр», якщо інше не встановлено в самому указі чи роз-порядженні (п. 2 Указу Президента України «Про внесення змін до Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України та про поря-док набрання чинності цими актами» від 13 жовтня 1993 р. № 454/93).

Укази і розпорядження, які не підлягають опублікуванню, набирають чинності через 3 дні після їх підписання, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні.

В постановах Кабінету Міністрів України нормативного характеру має бути вказаний строк введення їх у дію. Якщо в постановах Уряду не вказано строк введення в дію, вони на-бирають чинності з моменту їх прийняття.

Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття і опублікуванню у Зібранні постанов Уряду не підлягають.

З 1 січня 1993 р. нормативні акти, що їх видають міністер-ства, інші органи державної виконавчої влади, органи госпо-дарського управління та контролю