Державну реєстрацію нормативних актів відділів, управ-лінь, інших служб обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також органів господар-ського управління та контролю здійснюють обласні, Київська та Севастопольська міські управління юстиції.

Нормативні акти зазначених органів набирають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено іншого строку надання їм чинності.

Дія цивільного законодавства у просторі і за колом осіб. Закони Верховної Ради України, укази Президента Ук-раїни, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Украї-ни, нормативні акти міністерств і відомств поширюють свою дію на всю територію України.

Разом з тим орган, що видав цивільно-правовий нормативний акт, може обмежити тери-торію дії даного акта.

Дія цивільного законодавства України поширюється на всіх осіб, що перебувають на її території. До цих осіб нале-жить громадяни України, українські юридичні особи, держава Україна, територіальні громади.

Дія цивільного законодав-ства поширюється також на іноземних громадян, осіб без громадянства, на іноземні юридичні особи, якщо інше не передбачено законами України.

Якщо дія цивільно-правового нормативного акта поширюється на певну територію Украї-ни, то зазначений нормативний акт діє тільки щодо тих осіб, які перебувають на даній території.

Іноді в самому норматив-ному акті передбачено або випливає з його змісту, що він за-стосовується лише до певної групи суб’єктів. До таких зако-нів можна віднести, наприклад. Закон України «Про захист прав споживачів».

Обґрунтування принципу “Дозволено все, що не

заборонено законом”

Цивільному законодавству, на відміну від кримінального, відомий інститут аналогії.

У ст. 11 ЦК України сказано, що цивільні права та обов’язки виникають також з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Із змісту зазна-ченої норми випливає, що цивільні правовідносини виника-ють також з дій, зокрема угод фізичних осіб і організацій, хоч і не передбачених законом, але таких, що відповідають (не супе-речать) загальним засадам і змісту цивільного законодавства.

Отже, в таких випадках керуються не конкретною нормою цивільного законодавства, а лише загальними засадами, змістом цивільного законодавства.

Такий засіб заповнення прогалин закону називається аналогією права.

Поряд з цим застосовується і аналогія закону - поширення на відносини, які безпосередньо не врегульовані в законі, правових норм, що регламентують подібні відносини.

Збереження інституту аналогії у цивільному праві, на від-міну від кримінального права, в якому аналогію скасовано, пояснюється так: кримінальне право має справу з протиправними злочинними діями. З метою зміцнення законності воно виходить з принципу: поведінка, що не кваліфікується за кримінальним законом як злочинна, не може бути підставою для застосування покарання.

Цивільне ж законодавство, навпаки, в переважній більшості регулює правомірну, суспільне корисну діяльність фізичних осіб.

При цьому важливо передбачити всі можливі випадки вчинення правомірних дій. До того ж обмеження правомірної діяльності суворими межами закону призвело б до сковування розумної господарської ініціативи учасників цивільного обороту, що негативно позначилося б на розвитку майнових відносин, які виникають з метою задоволення матеріальних і духовних потреб фізичних осіб та організацій. В умовах радикальної економічної реформи законодавець заохочує ділову заповзятливість в економічній, комерційній діяльності.

Таким чином, аналогія права і аналогія закону в цивільному праві знаходить нове обґрунтування в принципі: дозволено все, що не заборонено законом.

З’ясування змісту цивільних законів та їх правильне застосування.

Важливого значення набувають постанови Пленуму Верховного суду України, в яких на підставі аналізу й узагальнення практики містяться керівні роз’яснення судам з питань застосування чинного цивільного законо-давства при розгляді різних категорій цивільних справ. Вони є обов'язковими для всіх судів України і публікуються у від-повідних збірниках.

Судова практика, яка закріплюється в окремих рішеннях з цивільних справ, на відміну від керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, не має обов'язкового значення для судів країни.

Рішення з конкретних справ є обов'язковими лише для учасників спорів, а також для фізичних осіб і організа-цій, до яких пред'явлено вимоги державного виконавця з вико-нання судових рішень.

Разом з тим вивчення судової практики необхідно для з'ясування змісту цивільних законів та їх правильного застосування.

Су-дову практику законодавець також враховує у процесі вдоско-налення чинного законодавства і видання нових норматив-них актів. Зазначені моменти характерні для господарської практики.

ВИСНОВОК

Отже, в системі сучасного законодавства є нормативні ак-ти, які містять норми різних галузей права.

Вони належать до комплексних нормативних актів. Сукупність комплексних нормативних актів становить комплексне законодавство.

Наявність галузевих і комплексних нормативних актів необхідно враховувати у практичній діяльності з застосування норм права.

Не менш важливо враховувати цю обставину в роботі з удосконалення чинного законодавства, бо в цьому разі досить чітко вимальовуються шляхи можливої консолідації норм, згрупування їх у самостійні рубрики, скорочення множин-ності й усунення суперечностей.

Література

Конституція України. – К., 2004.

Цивільне та сімейне право, Х., Одісей, 2004.

Цивільне право: підручник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 2004.

Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн./ Д.В.Боброва, О.В.Дзера, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999.

Мошинська Н. Закон і бізнес. - №20. – 1995. – 17 травня.