Не може бути вчинений виконавчий напис на дублікаті документа, бо в цьому випадку відсутній елемент безспірності. Але при цьому допускаються певні винятки із загаль-ного правила, які виправдані певними особливостями вчи-нення цієї нотаріальної дії.

Так, якщо за борговим документом здійснюється стяг-нення по частинах, виконавчий напис по кожному стягнен-ню може бути зроблений на копії зобов'язання боржника, представленого і завіреного стягувачем, або на витягу з осо-бового рахунку боржника, що вказує на часткову заборгова-ність боржника. При цьому на оригіналі документа, що вста-новлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначається, за який строк і яку суму стягнуто, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

При кожній наступній видачі виконавчого напису за одним й тим самим зобов'язанням повторного подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається, досить пред'явити оригінал боргового зобов'язання і два примірники виписки із особового рахунку боржника. Один примірник виписки виконавчим написом і оригінал зобов'я-зання повертаються стягувачеві, а другий примірник зали-шається у нотаріуса. На оригіналі зобов'язання робиться від-мітка про вчинений виконавчий напис із зазначенням суми, дати і номера за реєстром.

У тих випадках, коли в нотаріальну контору надходить декілька вимог від одного стягувача до різних боржників про вчинення виконавчих написів по документах однакової фор-ми, копія кожного окремого зобов'язання не вимагається. У нотаріуса залишається одна копія документа, що встановлює заборгованість на одного з боржників і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинено виконавчі написи, із зазна-ченням повної назви та адреси боржника, строку платежу, суми стягнення за виконавчим написом, а в разі необхід-ності й інших даних. Стягувачеві видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо відповідно до списку.

Виконавчий напис повинен містити передбачені законом реквізити, які вказані в п. 167 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 1999 р. на вико-нання Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. внесено зміни до п. 167 Інструкції. Врахову-ючи ці зміни, виконавчий напис повинен містити:

- дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;

- найменування та адресу стягувача;

- найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

- зазначення строку, за який провадиться стягнення;

- зазначення сум, що підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню, в тому числі пені, процентів, якщо такі належать;

- зазначення розміру плати, сум державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- зазначення статті Закону "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких видано виконавчий напис;

- номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі;

- підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Якщо порівняти нову редакцію п. 167 зі старою, то видно, що зміни стосуються більш конкретної інформації про боржника. Щодо нього тепер виконавчий напис містить дату і місце народження, місце роботи, якщо боржником є фізична особа, а щодо юридичних осіб необхідно вказати номери їх рахунків у кредитних установах.

Такі зміни щодо змісту виконавчого напису полегшують роботу державного виконавця і зроблять більш реальним його виконання.

Після вчинення виконавчого напису у нотаріуса зали-шається копія документа, що встановлює заборгованість, або виписка з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису вимагає ще й виконання цієї дії. Виконавчий напис є одним із виконавчих документів, і стягнення за ним проводиться державним виконавцем. Процесуальний порядок стягнення за виконавчим написом регулюється Законом України "Про виконавче проваджен-ня" від 21 квітня 1999 р.

Виконавчий напис може бути пред'явлений до виконан-ня протягом трьох років, якщо стягувачем чи боржником є громадянин, за всіма іншими вимогами - протягом одного року.

Внаслідок того, що ці строки є процесуальними, їх можна поновити, якщо вони були прострочені з поважних причин. Разом із заявою про поновлення пропущеного строку пред'являється і виконавчий напис. Заява про поновлення пропущеного строку розглядається судом за місцем виконання.

Після порушення виконавчого провадження державний виконавець надає боржнику п'ять днів для добровільного ви-конання стягнення за виконавчим написом, а після невико-нання цієї вимоги стягує заборгованість у примусовому порядку.

2.Скласти проект нотаріально посвідченого заповіту на житловий будинок

ЗАПОВІТ

Місто Суми, десятого листопада дві тисячі п’ятого року

Я, Примакова Марія Степанівна, ідентифікаційний номер 2697845703, народилася 12 липня 1942 року в м. Суми, що мешкаю: м. Суми, вул. Жовтнева, 25, кв. 107, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

Житловий будинок № 10, що знаходиться по вул. Добролюбова у м. Суми і належить мені на праві приватної власності заповідаю своєму онукові Кононенку Олександру Васильовичу, 9 лютого 1987 року народження.

Зміст ст.ст. 1233-1236, 1241, 1254, 1307 Цивільного Кодексу України мені нотаріусом роз’яснено.

Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах державної нотаріальної контори, а другий - видається заповідачу.

На прохання заповідача заповіт з її слів складено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Заповіт мною, Примаковою Марією Степанівною, прочитано вголос і підписано власноручно.

Підпис ____ Примакова Марія Степанівна.

10 листопада 2005 року