Нотаріус, якому під час посвідчення заповіту стало відо-мо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державному нотаріальному ар-хіву чи нотаріусові, виконавчому комітету сільської, селищ-ної, міської ради, де зберігається примірник раніше посвідче-ного заповіту.

Так само вчиняє й державний нотаріус, який одержує на зберігання для передачі заповіт, посвідчений однією з по-садових осіб, перелічених у ст. 40 Закону України "Про но-таріат".

Обов'язковою умовою дійсності заповіту є викладення його в установленій законом формі. Не може бути визнане заповітом усне розпорядження майном на випадок смерті.

Ми зазначали, що заповіти посвідчуються органами та посадовими особами, які входять до системи нотаріату. Але разом з тим, згадана ст. 40 містить перелік осіб, які мають право за певних умов посвідчити заповіти, що за статусом прирівнюються до нотаріально посвідчених, а саме:

- заповіти громадян, які знаходяться на лікуванні в лі-карнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних за-кладах, санаторіях або проживають у будинках для престарі-лих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їхніми за-ступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директо-рами й головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

- заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

- заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені на-чальниками цих експедицій;

- заповіти військовослужбовців та інших осіб, які перебу-вають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхніми заступниками з медичної частини, старшими й черговими лі-карями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-ліку-вальних закладів;

- заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів вчиняються нотаріальні дії, також заповіти робітни-ків і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

- заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення
волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Порядок посвідчення та реєстрації заповітів цими посадо-вими особами викладено в постанові Кабінету Міністрів Ук-раїни від 15 червня 1994 р. № 419, якою затверджено Поря-док посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до но-таріального посвідчення.

Посадові-особи, перелічені в цій статті, зобов'язані не-гайно передати по одному примірнику посвідчених ними за-повітів до державного нотаріального архіву чи державної но-таріальної контори за постійним місцем проживання запові-дача.

Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для на-ступного направлення їх до державного нотаріального архіву чи державної нотаріальної контори за постійним місцем про-живання заповідача.

Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання до відповідного державно-го нотаріального архіву з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт.

Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється до державного нотаріального архіву міс-та Києва.

Завідувач державного нотаріального архіву зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідо-мити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

Якщо про невідповідність заповіту законові стало відомо державній нотаріальній конторі, куди заповіт надійшов згід-но зі згадуваною вище ст. 40, завідуючий державною нотарі-альною конторою повідомляє про це посадову особу, яка по-свідчила заповіт, і державний нотаріальний архів, до якого заповіт передається на зберігання.

Про невідповідність заповіту законові повинно бути пові-домлено заповідачу і посадовій особі, яка посвідчила заповіт, не пізніше наступного дня після одержання заповіту.

За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється нотаріусом на загальних підставах або тими ж посадовими особами, які його посвідчили.

Заповіти, посвідчені нотаріусом, і заповіти, передані на зберігання до державного нотаріального архіву, записуються до алфавітної книги обліку заповітів.

Рівночасно слід роз'яснити заповідачеві, що сам заповіт як документ реалізовуватиметься після його смерті. Тому на-явність заповіту не позбавляє його права розпорядитися на-лежним йому майном до смерті так, як він уважатиме за не-обхідне. Наприклад, громадянин заповів належний йому будинок обраним ним спадкоємцям. Але по деякім часі він по-дарував цей будинок зовсім іншим громадянам. Власником будинку громадянин як був до складення заповіту, так і за-лишився після його посвідчення. Право власності на запові-дане майно у нього як було, так і залишилося. Він вирішив питання переходу права власності на майно до інших осіб. Це право реалізоване ним у договорі. На момент його смерті будинок йому вже не належав, тому реалізувати заповіт не виявляється можливим. Наявність майна і належність його заповідачеві визначається на момент відкриття спадщини -
день смерті заповідача.

3. Суб’єкти, об’єкти заповіту.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України „Про нотаріат”, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 Закону України „Про нотаріат”, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад.

Вчинення нотаріальних дій