8).  Заповідач має право у будь-який час змінити зміст заповіту. Зміна заповіту може проводитись лише заповідачем особисто шляхом складання тексту нового заповіту або подання нотаріусу заяви про зміну певних пунктів заповіту.

9). Право скасувати заповіт шляхом складання нового заповіту, або поданням заяви нотаріусу.

10). Право на особливі заповідальні розпорядження.

Право приватної власності громадян і право її спадкуван-ня охороняється законом (ст. 41 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про власність").

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про власність" об'єктами права власності громадян, що їх можна спадкувати, є: жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предме-ти домашнього господарства, продуктивна робоча худоба, предмети особистого користування, земельні ділянки, на-садження на земельних ділянках, засоби виробництва, ви-роблена продукція, транспортні засоби, грошові суми, цінні папери (акції, облігації, сертифікати, депозити, чеки, векселі тощо), а також інше майно споживчого й виробничого призначення.

Пленум Верховного Суду України у постанові "Про прак-тику розгляду судами України справ про спадкування" від червня 1983 р. № 4 зі змінами, внесеними постановою від грудня 1992 р. № 13, та від 25 травня 1998 р. № 15 роз'яснює, що на випадок смерті до 1 липня 1990 р. члена ЖБКі дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперати-вів, члена садівницького товариства спадщина відкривається не на квартиру, дачу, гараж, садовий будиночок, насадження, а на пай спадкодавця та інші суми, що підлягають повер-ненню. А якщо такі особи померли після 1 липня 1990 р., то в такий же спосіб відкривається спадщина, якщо до дня смерті не було зроблено повних пайових внесків, а якщо на той час спадкодавець зробив повний пайовий внесок, то спадщина відкривається відповідно на квартиру, дачу, га-раж, садовий будиночок, інші будови й насадження.

Далі Пленум Верховного Суду України дає роз'яснення щодо спадкування майна колгоспного двору. Правила ст. 563 ЦК України 1963 року вказували на те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривалася лише після смерті останньо-го члена двору. Зараз це правило поширюється тільки на ви-падки припинення колгоспного двору до 1 липня 1990 р. У разі припинення двору з інших підстав (перетворення кол-госпу на радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також у разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору від-кривається після смерті кожного з його колишніх членів.

До об'єктів немайнового характеру, що переходять у по-рядку спадкування, належать деякі права в галузі інтелекту-альної власності. По перше, це авторське право. Мається на увазі право на опублікування й розповсюдження творів нау-ки, літератури, мистецтва та одержання винагороди. Право авторства і право на ім'я автора не може переходити в спад-щину. Крім того, об'єктами спадкування є право на одержан-ня диплому померлого автора відкриття і винагороду за від-криття, авторського свідоцтва чи патенту на винахід, сві-доцтва на раціоналізаторську пропозицію, свідоцтва чи па-тенту на промисловий зразок, право на одержання винагороди, а також виключне право на винахід, промисло-вий зразок, яке ґрунтується на патенті.

За правом спадкування до спадкоємців переходять не тільки права спадкодавця, а й його обов'язки, скажімо, спла-та його боргів.

Деякі майнові права та обов'язки, що тісно пов'язані з особою спадкодавця (право на аліменти, пенсію, обов'язок сплачувати аліменти та ін.), за правом спадкування перехо-дити не можуть.

4. Зміст заповіту.

а. Право на обов'язкову частку в спадщині

Принцип свободи заповітів, хоч і на-дає заповідачеві надзвичайно широкий обсяг правомочностей, та водночас не є безмежним. Стосовно найменш забез-печених осіб закон встановлює особли-ву гарантію виникнення спадкового правовідношення - обов'язкову частку, якою звужується свобода заповідальних розпоряджень.

Свобода заповіту обмежується в ін-тересах неповнолітніх і повнолітніх, але непрацездатних дітей спадкодавця, не-працездатних дружини (чоловіка), бать-ків (усиновителів) померлого. Непраце-здатними особами вважаються інваліди І, II та III груп, інвалідність яких вста-новлена органами МСЕК, а також осо-би, які досягли віку, що дає підстави для призначення пенсії за віком: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років. Ці особи згідно зі ст. 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту успадковують поло-вину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом.

Така частка, на яку за всіх обставин мають право зазначені спадкоємці, діс-тала назву обов'язкової частки. Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спа-дщині, називають необхідними (обов'я-зковими) спадкоємцями. Якщо спадко-давець у тексті заповіту позбавить права на обов'язкову частку зазначених спад-коємнім, то заповіт у цій частині буде визнаний недійсним.

Заповідач не вправі усунути від спадкування осіб, які претендують на обо-в'язкову частку у спадщині, шляхом вказівки про позбавлення їх права на спад-щину (ч. 3 ст. 1235 ЦК України).

б. Позбавлення спадщини

Однією з правомочностей заповіда-ча є позбавлення ним права на спадку-вання будь-кого з числа потенційних спадкоємців за законом. Частина 2 ст. 1235 ЦК України встановлює, що запо-відач може позбавити спадщини спадко-ємця або спадкоємців за законом без за-значення причин, тобто на свій влас-ний розсуд. Як уже зазначалося, запові-дач не може позбавити права спадкуван-ня особу, яка має право на обов'язкову частку в спадщині (ч. 3 ст. 1235 ЦК Укра-їни).

Стаття 1235 ЦК України наділяє за-повідача правом позбавити спадкування потенційних спадкоємців за законом, але при цьому чітко не зазначає, про яке по-збавлення йдеться, - пряме, яке має мі-сце у випадку безпосередньої вказівки у заповіті про неможливість певної особи спадкувати, чи