Розподіл позбавлення спадщини на пряме і побічне має важливе практичне значення. Якщо в тексті заповіту без-посередньо вказується, що потенційний спадкоємець позбавляється спадщини, то ця особа, за умови існування чинно-го заповіту на час відкриття спадщини, ніколи не одержить права вступити у спа-дкові правовідносини. В іншому випад-ку, якщо, наприклад, все майно було призначено єдиному спадкоємцеві пер-шої черги, спадкоємець другої черги, не згаданий у тексті заповіту, все ж збері-гає можливість одержати спадщину у то-му випадку, коли спадкоємець, призна-чений заповітом, не прийме її або від-мовиться від її прийняття.

в. Підпризначення спадкоємця

Одним з видів заповідальних розпо-ряджень може бути вказівка заповідача про призначення спадкоємця на випа-док, якщо зазначений у заповіті спадко-ємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийн-яття чи буде усунений від права спадку-вання, а також у разі відсутності або не-виконання умов, визначених у заповіті з умовою (підпризначення спадкоємця ст. 1244 ЦК України).

Наприклад, заповідач може зазначи-ти, що він усе своє майно заповідає своє-му батькові, а якщо останній помре до відкриття спадщини, право на неї одер-жить його син. Інший приклад. Запові-дач обумовив виникнення у свого сина права на спадкування здобуттям ним протягом трьох років з часу відкриття спадщини наукового ступеня кандидата наук. На випадок невиконання його вка-зівок у зазначений строк він підпризначив спадкоємцем те підприємство, на якому працював.

Підпризначеними можуть бути будь-які особи, що є учасниками цивільних правовідносин і, відповідно, виступають спадкоємцями згідно зі статтями 2, 1222 ЦК України.

г. Заповідальний відказ

Заповідача наділено правом зробити в заповіті заповідальну відмову (статті 1237-1239 ЦК України). Сутність та осо-бливість заповідального відказу, або ле-гату, полягає в тому, що з усієї сукуп-ності відносин зі спадкування конкрет-ній особі або особам передається окре-ме право (у виняткових випадках - певна сукупність прав, але ніколи - всі права), зміст якого є чітко визначеним. Це може бути надання права користу-вання майном, передавання грошової суми, прощення боргу за зобов'язанням тощо.

Відказоодержувачем може бути будь-який суб'єкт цивільних правовідносин. Не забороняється, щоб відказоодержу-вачем був призначений спадкоємець. Виконання відказу покладається на спадкоємця за заповітом згідно з волею спадкодавця. При цьому заповідальний відказ не матиме юридичної сили у ра-зі, коли відказоодержувач помре до від-криття спадщини. У такому разі право, що становило зміст відказу, приєднуєть-ся до спадщини та переходить до спад-коємців на загальних підставах.

Відказоодержувач набуває права ви-магати виконання відказу від того спад-коємця, частка якого обтяжена відказом. Якщо такий спадкоємець відмовиться від спадщини, не прийме її або вибуде зі спадкових відносин іншим шляхом, обов'язок за заповідальним відказом переходить лише до інших спадкоємців за заповітом (ч. 4 ст. 1275 ЦК України). У разі відсутності спад-коємців за заповітом заповідальний від-каз втрачає свою силу, оскільки закон не покладає обов'язку щодо виконан-ня відказу на спадкоємців за законом або на територіальну громаду, до якої спадкове майно перейшло як відмерле.

ЦК України окремо виділяє такий вид заповідальних відказів, як покладан-ня на спадкоємця обов'язку щодо на-дання легатарієві права користування житловим приміщенням, яке є об'єк-том спадкування (ч. 2 ст. 1238 ЦК Укра-їни). Це право надається саме відказоодержувачеві, нерозривно пов'язане з йо-го особою, а тому воно не поширюєть-ся на членів його сім'ї, якщо інше пря-мо не передбачено в заповіті, та не пе-реходить до спадкоємців відказоодержувача.

д. Покладення

Близькою до заповідальних відказів є правова природа покладення (ч. 2 ст. 1240 ЦК України). Як і відказ, покла-дення є одним із розпоряджень запові-дача, яким у спадкоємця встановлюєть-ся обов'язок з виконання певних дій на користь третьої особи. Покладення є одним із розпоряджень заповідача, яким у спадкоємця встановлюється обов'язок з виконання дій, спрямованих на здійс-нення загальнокорисної мети. Напри-клад, заповідач, залишаючи спадкоєм-цеві зібрану ним рідкісну колекцію ка-ртин, монет тощо, покладає на нього обов'язок надавати всім бажаючим у пе-вні дні та години можливість для озна-йомлення з ними; відомий композитор, призначаючи спадкоємцем консервато-рію і передаючи останній предмети, пов'язані з його професійною діяльністю, зобов'язує останню влаштувати в його будинку музей; вчений разом із призна-ченням спадкоємцем навчального закла-ду, в якому він працював, покладає на нього зобов'язання надавати у користу-вання студентам цього закладу створені ним електронні пристрої для проведен-ня наукових досліджень; письменник дає спадкоємцеві вказівку передати зібрані ним літературні матеріали державі з ме-тою подальшого створення на їх основі бібліотеки для дітей та юнацтва.

При покладенні, як і при відказі, між спадкодавцем та уповноваженими на оде-ржання права особами складаються си-нгулярні цивільні правовідносини, опо-середковані наявністю спадкоємця за за-повітом та фактом вираження ним волі, спрямованої на прийняття спадщини. Між спадкоємцем за заповітом, на яко-го покладений відповідний обов'язок, та особами, які мають право вимагати ви-конання на їх користь дій відповідного змісту, складаються зобов'язальні відно-сини, в яких перший виступає боржни-ком, а останні - кредиторами.

е. Скасування та зміна заповіту

Заповідач має право в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним за-повіт (ст. 1254 ЦК України). З цією ме-тою він звертається