Поняття правоохоронного органу
План
Правоохоронні органи та їх завдання.
Президія Верховного Суду України.
Контроль і нагляд за діяльністю міліції.
Правоохоронні органи та їх завдання.
Серед багатьох держав-них органів правоохоронні органи мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності. Тому в Законі України „Про держав-ний захист працівників суду та правоохоронних органів” подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:
органи прокуратури;
органи внутрішніх справ;
органи служби безпеки;
митні органи;
органи охорони державного кордону;
органи й установи виконання покарань;
органи державної податкової служби;
органи державної контрольно-ревізійної служби;
органи рибної охорони;
органи державної лісової охорони;
інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохо-ронні функції (ст. 2).
Юрисдикцію правоохоронних органів становлять взаємопо-в'язані елементи, а саме: охорона та захист права, відновлення порушеного права, припинення або розгляд порушення права, виявлення або розслідування злочинів. За законом до правоохо-ронного органу належить такий державний орган, предмет діяль-ності якого законодавчо фіксується як його завдання або функції саме охоронного призначення, хоч у назві це може й не відбива-тись. Правоохоронні функції або завдання, як правило, залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) право-порядку. Правопорядок - об'єктивна необхідність розвитку дер-жави і суспільства. Його забезпечення має відбуватися у межах законності. Підтримується правопорядок повсякденним додер-жанням, виконанням, використання та застосуванням норм пра-ва учасниками правових відносин. Участь у таких відносинах уповноваженого органу накладає на нього виключно важливу відповідальність. Для правоохоронного органу правопорядок вже сам по собі становить вищий рівень необхідності. Притягнення ним правопорушника до відповідальності, виходячи лише з міркувань доцільності, містить у собі небезпеку. Для правоохо-ронного органу неприпустимо обґрунтовувати порушення правопорядку технократичними інтересами. Наприклад, дії відпові-дальних посадових осіб під час прокладання транспортних ма-гістралей без додержання норм екологічної безпеки в сучасних умовах може утворювати правопорушення, навіть склад злочину.
Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладається на компетентні державні органи (прокуратура, ор-гани внутрішніх справ, податкова міліція), для яких діяльність з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням є обов'язковою і полягає у невідкладному й адекватному реагуван-ні на факти невиконання або неналежного виконання вимог пра-вових норм з боку юридичних або фізичних осіб. Мотивація пра-вопорушень, зокрема незнання правових норм тощо, може врахо-вуватися у більш-менш суворому характері реагування, але вона не може визнаватися підставою для невжиття відповідних захо-дів щодо припинення правопорушень. У процесі діяльності з припинення правопорушень здійснюється, як правило, правомір-ний вплив (реагування на умови та причини правопорушень, роз'яснення процесуальних прав та обов'язків, інформування правопорушника та його мікросередовища про наслідки правопо-рушення тощо). При цьому неприпустимими є протиправні дії щодо правопорушників з боку працівників правоохоронних орга-нів у вигляді погроз, залякувань, побоїв тощо.
Відновлення порушеного права - пріоритетне завдання у ді-ях правоохоронних органів. Йдеться про систему правомірних дій, до яких примушується фізична або юридична особа, що спричинила своїми діями збитки або будь-які інші негативні на-слідки, до їх відшкодування. Для цього передбачено процедури скасування незаконного рішення, прийнятого державним орга-ном (або й правоохоронним органом), встановлено порядок від-новлення порушених правовідносин, відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за не-правомірні дії правоохоронних органів тощо.
Правоохоронні дії тісно пов'язані між собою. Вони утворю-ють цілісну правоохоронну сферу, охоплюючи відновлення не-правомірно порушеного права органами виконання.
Діяльність правоохоронних органів є багатоплановою. Кожен із зазначених органів відповідає, у межах наділених повнова-жень, за власний внесок у стан та розвиток предмета його діяль-ності.
Отже, правоохоронний орган - це державний орган, основним (або головним) предметом діяльності якого є законодавчо ви-значені функції або завдання з охорони права, відновлення по-рушеного права або організації виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопоряд-ку, забезпечення стану законності
Президія Верховного Суду України.
З метою організації ефективнішої діяльності Верховного Суду України в ньому утворюється Президія. Склад Президії визначає Пле-нум Верховного Суду України. За посадою до складу Президії Вер-ховного Суду України входять Голова Верховного Суду України, його заступники, голови судових палат, секретар Пленуму Верхов-ного Суду України. Суддів Верховного Суду України до Президії обирає Пленум Верховного Суду України за поданням Голови Вер-ховного Суду України чи за пропозицією суддів Верховного Суду України таємним голосуванням строком на п'ять років. Обраним вважають суддю за якого подано більшість голосів суддів, які бра-ли участь у засіданні Пленуму. В такому ж порядку суддів достро-ково звільняють від обов'язків члена Президії.
Законом України „Про судоустрій України” (ст. 54) визначено повноваження Президії Верховного Суду України, а саме:
розглядає питання організації діяльності Верховного Суду і
України, судових палат і апарату Верховного Суду України;
затверджує персональний склад судових палат; заслуховує
інформацію голів судових палат і Військової судової колегії про їх
діяльність;
розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, приймає відповідні рекомендації;
розглядає питання фінансування та організаційного забезпе-чення діяльності Верховного Суду України й виробляє пропозиції
щодо їх поліпшення; схвалює пропозиції до проекту Державного
бюджету України щодо фінансування діяльності Верховного Суду
України;
розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апа-рату Верховного Суду України та підвищення їх кваліфікації;
затверджує положення про преміювання суддів і працівників
апарату Верховного Суду України, про надання матеріальної допо-моги; встановлює надбавки до посадових окладів суддів, які зай-мають адміністративні посади;
заслуховує інформацію голів апеляційних загальних судів
і вищих спеціалізованих судів щодо організації роботи цих судів;
розглядає матеріали вивчення стану організації здійснення судо-чинства судами загальної юрисдикції;
виробляє пропозиції щодо кількості суддів у відповідних
судах на основі нормативів навантаження суддів у судах усіх рівнів;
вирішує питання щодо заснування друкованих видань Вер-ховного Суду України та заслуховує звіти про роботу редакційних
колегій цих органів; затверджує за поданням Голови