У протоколі допиту свідка зазначається, що свідкові роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а також, що йому роз'яснені положення ст. 69-1 КПК України, згідно з якими він не несе відповідальності за відмову від давання показань щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів.

В описовій частині - зміст проведеної слідчої дії, всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії, в тій послідовності, в якій вони виявлялись і в тому вигляді, в якому вони сприймались. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і за яких обставин він був виявлений.

З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосо-вані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій обмежуються відо-мості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 52-3 КПК України. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитан-ня викладаються в першій особі і по можливості дослівно. Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності слідчого, про що зазна-чається в протоколі.

У заключній частині відмічається факт ознайомлення з прото-колом учасників слідчої дії особисто чи те, що протокол зачитується всім названим особам, при цьому їм роз'яснюється їх право вноси-ти поправки і зауваження. Вставки і поправки повинні бути засте-режені в протоколі перед підписами. Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа.

До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звуко-запису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст.

Другий примірник протоколу обшуку, виїмки, накладення ареш-ту на майно, а також другий примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук або виїмку. Копія протоколу затримання уп-родовж доби має бути направлена прокурору. За наявності в про-токолі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством.

Якщо особа, що брала участь у проведенні слідчої дії, відмовить-ся підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверд-жується підписом особи, яка провадила слідчу дію.

Юридичний документ має бути максимально раціональним, зро-зумілим і доцільним - мінімум слів, максимум інформації. Важли-во, щоб протокол відповідав таким вимогам.

Повнота інформації - всі необхідні складники думки мають у тексті своє словесне вираження в такому достатньому і реально можливому обсязі і формі, щоб нічого не треба домислювати.

Ясність і точність мови та свобода від суперечностей. Доку-мент має бути викладений зрозумілою, простою і доцільною термінологією.

Юридичний документ має бути викладений у суворій логічній послідовності, щоб кожне нове судження виходило з попереднього або не було пов'язане з ним за смислом та змістом, щоб не було логічних протиріч або неочікуваних, не зроблених з тексту доку-мента висновків. Використовувані поняття мають відповідати су-часному рівню правових знань та культури. Зміст та обсяг вжива-них понять мають відповідати якісній та кількісній характеристиці означуваних предметів.

Значну увагу слід приділяти мові і стилю процесуальних доку-ментів, у тому числі і протоколів слідчих дій.

Мова - це знаково-інформаційна система, що являє собою запас слів та граматичні принципи їх сполучення, за допомогою якої люди можуть спілкуватися між собою, формувати, зберігати та пере-давати знання та будь-яку іншу інформацію в просторі та часі.

Мова має свої різновиди, які називаються стилями.

Беручи за критерій експресивно-стильове забарвлення мови, розрізняють: розмовний стиль, стиль художньої літератури, офіційно-діловий стиль або стиль юридичних та інших ділових до-кументів, стиль політико-публіцистичних творів, стиль наукових праць та трактатів, стиль релігійних книг, стиль народних пісень, частівок та інших фольклорних творів.

Найбільш поширеними та широко вживаними є художній літе-ратурний та офіційно-діловий стилі. В чому відмінність між ними ?

У творах художньої літератури письменники за допомогою різних відтінків значення слів та їх інтонаційно-синтаксичних зв'язків доводять до читача задум твору, висловлюють своє став-лення до зображуваних сюжетів та персонажів, фактів та обставин життя, прагнуть до образності сприйняття та лексико-морфологічної виразності свого твору.

Особливістю стилю художніх творів є емоційна виразність. Ху-дожня мова - це образно-експресивна мова. Експресія (ви-разність) досягається широким використанням епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол, архаїзмів, тобто вживанням слів, які мають не тільки семантичне (смислове) значення, а й несуть емоційне забар-влення, а також застосуванням особливої ритміки мови (її інто-наційного строю) та інших засобів. У художній мові слова отриму-ють образне значення та естетичне звучання, якого немає в інших видах мови.

Особливе багатство художнього слова - метафори. Вони дозво-ляють в небагатьох словах реалізувати філософські думки і есте-тичні задуми авторів. Наприклад: "І замість чаю // Сузір'я олівцем качаю// Глоток ковтнувши тиші"; "Душа стражданнями пом'ята // Те не розп'ята"; "Завернувши мрію собою // Весну вернула зимою"; "Ти бачишся мені // Коханкою несмілою // Горю в шале-ному вогні // Хай буде заздра білою // Хоча б недовго - в моїм сні" (В. Тертишник. Хай буде заздра білою. - 2000).

Багатющу й естетично витончену метафоричну палітру вишука-ної художньої семантики являє собою