Регулятивно-динамічна функція правової системи знаходить вираження у впливі права на суспільні відносини шляхом офо-рмлення їх динаміки.

Комунікативна функція правової системи забезпечує одер-жання учасниками правовідносин інформації про позицію дер-жави щодо необхідної, дозволеної чи забороненої поведінки.

Охоронна функція правової системи полягає в охороні загальнозначущих, соціально важливих, політичних, економічних, куль-турних, національних, особистих та інших відносин, їх недотор-канність і відповідно до цього - витіснення явищ, що шкодять цим суспільним відносинам.

Існує кілька критеріїв типології правових систем різних держав:

1. Спільність генезису (історичних передумов виникнення і подальшого розвитку) правових систем.

2. Спільність основних юридичних джерел права.

3. Єдність у структурі системи права і норм права.

4. Спільність принципів регулювання суспільних відносин.

5. Єдність юридичної техніки.

З урахуванням цього в науці виділяється близько двохсот національних правових систем.

Національна правова система - це правова система конкре-тного суспільства, що відображає його соціально-економічну, по-літичну і культурну своєрідність.

Національні правові системи об'єднуються в групи, які мож-на об'єднати в шість правових сімей: сім'ю загального права, романо-германську правову сім'ю, релігійну правову сім'ю, соці-алістичну правову сім'ю, сім'ю звичаєвого права та змішані пра-вові сім'ї (табл. 19.5).

Правова сім'я - це сукупність національних правових сис-тем, заснованих на спільності їх історичного формування, струк-тури права, методів і форм його реалізації.

Сім'я загального права. Сім'я загального права має ще на-зву англо-американської правової сім'ї.

Англо-американська правова сім'я - сукупність національ-них правових систем, що мають спільні риси, які виявляються в:

- єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі нор-ми, що сформульована суддями в судовому прецеденті, який, у свою чергу, домінує як форма права;

- поділі права на загальне право і право справедливості, у ви-знанні закону лише після апробування його судовою практи-кою;

- домінуванні процесуального права над матеріальним;

- відсутності поділу права на приватне і публічне, а також га-лузевого поділу;

- казуїстичному характері норми права.

Географія сім'ї загального права представлена такими краї-нами, як Великобританія, Ірландія, США, окремі країни Британ-ської співдружності (Канада, Австралія, Нова Зеландія). Проте в сім'ї загального права можна виділити чотири групи правових систем: англосаксонську, американську, групу систем європей-ського загального права і групу систем позаєвропейського зага-льного права.

Англосаксонська група правових систем. До англосаксонсь-кої правової системи належать такі частини Великобританії, як Англія (англійська правова система) та Уельс (уельська правова система).

Основними джерелами англосаксонського права є:

- судовий прецедент;

- правовий звичай;

- правова доктрина;

- принципи права.

Система англосаксонського права складається з чотирьох категорій:

- кримінальне і цивільне право;

- публічне і приватне право;

- матеріальне і процесуальне право;

- муніципальне і публічне міжнародне право.

Співвідношення нормативно-правового акту і судового пре-цеденту полягає в тому, що нормативно-правовий акт потребує певної апробації за допомогою судового прецеденту.

Нормативно-правові акти в (рамках англосаксонської право-вої системи малокодифіковані.

Американська правова система. До американської правової системи насамперед належать США. Саме тому не існує амери-канської групи правових систем, адже лише одна країна утворює цю правову систему.

Специфіка американської правової системи полягає в тому, що:

- при наявності юридичного прецеденту як основного джерела права законодавство США також має суттєвий вплив на пра-вову діяльність, що пояснюється наявністю в США писаної Конституції;

- за територією нормативно-правові акти США поділяються на загальнофедеральні та нормативні акти штатів;

- у нормативно-правових актах США (так само, як і в умовах англосаксонської правової системи) відтворюються норми, створені судовою практикою;

- на відміну від англосаксонського права право США характе-ризується більш вільною дією правила прецеденту. Якщо Апе-ляційний суд та Палата лордів Великобританії пов'язані влас-ними прецедентами, то Верховний суд США і верховні суди окремих штатів не вважають за потрібне керуватися власни-ми прецедентами;

- значно зросла роль правотворчих форм систематизації зако-нодавства, хоча на загальнофедеральному рівні ця система-тизація має характер консолідації прецедентів, а не створен-ня нових норм;

- з метою введення одноманітності в правове регулювання най-важливіших форм суспільного життя федерації створюють-ся типові закони (кодекси) для штатів;

- судова влада в США має більше значення і наділена більш широким обсягом компетенції. Іноді суди вирішують спра-ви, що потребують політичної оцінки;

- суди штатів здійснюють юрисдикцію незалежно один від одного;

- інститут присяжних має в США більше значення, ніж в Англії;

- конституційний контроль в США здійснюється загальними судами - федерації та штатів (чого немає у Великобританії). Саме суди можуть визнати той чи інший акт неконституцій-ним. Таке визнання спричинює позбавлення того чи іншого акту судового захисту, тобто акт формально діє, але, по суті,
втрачає чинність;

- судова влада в США є менш централізованою, ніж у Велико-британії.

Система європейського загального права. До системи євро-пейського загального права належать Ірландія і Шотландія. Джерелами права в шотландській правовій системі є:

- юридичний прецедент;

- юридичний трактат, що має «інституційне значення», тобто
правова доктрина (наприклад, Інституції Юстиніана);

- закони, що прийняті парламентами Шотландії та Великобри-танії;

- акти Європейського союзу, які стали джерелом права після вступу в ЄС самої Великобританії.

Щодо Ірландії, то основними рисами її правової системи є
те, що:

- джерелом права визнається закон і судовий прецедент;

- визнається англійська доктрина судового прецеденту, згідно з якою рішення вищих судових інстанцій вважаються обо-в'язковими для них самих та нижчих судів;

- продовжують діяти судові прецеденти, що містять рішення вищих судів Ірландії, які з'явилися ще до її приєднання до Англії. Ці норми прецедентів входять до системи загального права Ірландії і мають низку незначних відмінностей від англійського права у сфері регулювання земельних догово-рів та відносин;

- у сфері законодавства зберігають значення ті акти, що були прийняті парламентом Ірландії як до 1921 року (до утворен-ня самостійної держави), так і після 1921 року, у тому