- найважливіші галузі законодавства не кодифіковані, хоча парламентські акти мають характер консолідованих норма-тивних актів;

- активно розвивається система делегованого законодавства, яка дозволяє уряду і міністерствам приймати постанови і накази з найважливіших питань суспільного життя.

Система позаєвропейського загального права. Характерна для Канади, Австралії та Нової-Зеландії.

Основними джерелами права канадської правової системи є:

- закони, що видаються канадським парламентом (статутне право);

- норми права справедливості, що створені Судом справедли-вості лорда-канцлера в Лондоні ХV-ХVІ століть;

- прецедентні норми англійського загального права.

Незважаючи на те що Канада є британським домініоном, а англійська королева є главою держави в Канаді, сучасне канад-ське право має своє досить специфічні риси:

- система канадського загального права є самостійною;

- система канадського статутного права є дворівневою внаслі-док того, що Канада є федерацією;

- кодифіковані акти лише на території франкомовної канад-ської провінції Квебек.

На відміну від Канади, США та Великобританії австралійсь-ка правова система має такі риси:

1. В Австралії загальне право є єдиним для всіх штатів (їх шість) і територій (північна і столична).

2. Законодавство Австралії є дворівневим - законодавство сою-зу і законодавство штатів.

3. Чітко розділені компетенція союзу і компетенція штатів, проте
може існувати їх спільна компетенція. У випадку колізій пріоритет залишається за загальносоюзними нормами.

Систематизація законодавства здійснюється в основному у формі консолідації, хоча в окремих штатах проводяться спроби кодифікації.

Сучасне реформування законодавства проводиться з метою встановлення одноманітних законів Союзу і штатів.

Для Нової Зеландії є характерним:

- поділ судових прецедентів на обов'язкові (прецеденти, що з'яви-лися в Новій Зеландії) та переконуючі (прецеденти, що з'явилися в інших країнах англо-американської правової сім'ї);

- наявність систематизованого законодавства у формі консолі-дації.

Романо-германська правова сім'я. Інша назва романо-германської правової сім'ї - сім'я континентального права.

Хоча романо-германська правова сім'я поширена в основно-му в країнах континентальної Європи, проте її вплив на інші регіони (Латинська Америка, Африка, країни Близького Сходу, Японія, Індонезія тощо) досить суттєвий.

Романо-германська правова сім'я - це сукупність націона-льних правових систем держав, що мають спільні риси, які ви-являються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його застосування до нових національних умов.

Історично разом із давньоримським правом на континенталь-не право значно вплинули місцеві норми-звичаї варварів та ка-нонічне право Римської церкви.

Характерними рисами романо-германської правової сім'ї є:

- домінування нормативно-правового акта як основного дже-рела права;

- чітка ієрархічність системи джерел права;

- поділ системи права на дві підсистеми - приватне і публічне право;

- диференціація і кодифікація галузей права;

- норма права є загальним абстрактним правилом поведінки, що встановлюється законодавцем чи уповноваженими ним органом;

- суди займаються виключно тлумаченням правових норм, а не створюють їх;

- правова наука романо-германської правової сім'ї є абстракт-ною внаслідок того, що юристи європейського континенту мислять категоріями норм і інститутів. Наслідком цього є правовий формалізм юриспруденції.

Романо-германська правова сім'я поділяється на романську групу правових систем і германську групу правових систем.

До романської групи належать Італія, Франція, Іспанія, Пор-тугалія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди. Провідна роль у цій системі належить праву Франції.

До германської групи належать ФРН, Австрія, Швейцарія тощо. Провідну роль у цій системі відіграє право ФРН.

У рамках романо-германської правової сім'ї значно зниже-на роль правової доктрини та Судової практики.

Релігійна правова сім'я. Релігійна правова сім'я - це сукуп-ність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі релігійної норми як основного джерела права, що являє собою тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних при-писів, які склалися природним шляхом і визнані державою.

Виходячи з цього визначення, можна сказати, що право в релігійній правовій сім'ї формується як невід'ємна частина ре-лігії. Релігійні тексти мають нормативний характер, а акти світ-ської влади як джерела права виконують лише допоміжну роль. Для релігійної правової сім'ї характерна відсутність чітко вираженого галузевого поділу внаслідок впливу релігії.

Релігійна правова сім'я об'єднує групи мусульманського, ін-дуського, іудейського та християнського права. Характеризується фундаментальним значенням, релігійних вчень у поєднанні з тривалим збереженням общинного устрою.

Характерна для країн, що сповідають як державну релігію ка-толицизм (Ватикан), іслам (Іран), індуїзм (Індія), іудаїзм (Ізраїль). Найпоширенішими з правових систем, що входять до релігій-ної правової сім'ї, є мусульманська та індуська правова системи.

Мусульманське право - сукупність релігійних, моральних і правових норм, що підтримуються державою і склалися на осно-ві ісламу у тлумаченні вченими-богословами і правознавцями.

Традиційно мусульманське право домінує в країнах Близь-кого і Середнього Сходу та Перської затоки (Іран, Ірак, Йорданія, Туреччина, Кувейт, Афганістан тощо), Африки (Сомалі, Танзанія, Кенія, Єгипет та ін.), Малайзії, Індонезії тощо.

Дещо впливовим є мусульманське право на Балканах (Алба-нія, Косово), у Росії (Татарстан, Чечня, Інгушетія) та в Україні (кримські татари).

Індуське право - це сукупність релігійних, моральних і пра-вових норм, що склалися на основі релігії індуїзму і підтриму-ються державою.

Соціалістична правова сім'я. Соціалістична правова сім'я - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які виражають державну волю правлячої партії, що визначається врешті-решт економічними умовами життя суспільства, встановлюються, санкціонуються і гарантуються державою, виступають регулятором суспільних відносин з метою побудови соціалізму і комунізму.

Правова сім'я соціалізму формується, починаючи з Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в Росії. Потім вона поширилася на країни Східної Європи та деякі інші кра-їни (Монголію, Кубу тощо). У наш час характерна для КНР, КНДР, В'єтнаму, Куби. Хоча формальним джерелом права є нормативно-правовий акт, фактично все підкоряється рішен-ням правлячої партії.

Китайське право – сукупність етичних, релігійних та право-вих норм, що підтримуються соціалістичною державою і скла-лися на основі морально-філософських концепцій