Звичаєво-общинна | Японія, Бірма, Південна Корея

Тропічна та Екваторіальна Африка, Мадагаскар

Змішані | Скандинавська = Романо-германська + Англоамериканська + Звичаєва

Латиноамериканська = Романо-германська (у сфері приватного права) + Англо-американська (у сфері публічного права)

Пострадянська = Романо-германська + Соціалістична | Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Прибалтика

Країни Латинської Америки

СНД

2. Судова система Франції

Система судової влади складається з трьох типів судів: юридичних та адміністративних.

Судова система має чотири гілки судочинства.

Цивільні суди

Розглядають малі скарги та суперечки.

Суддями виступають медіатори - посередники, які не є професійними суддями. Здебільшого це чиновники, які мають досвід юриспруденції. Їх призначають місцеві ради муніципалітетів. На території Франції їх діє більше тисячі. Мають деяку спеціалізацію і розглядають адміністративні, малі кримінальні та цивільні справи, а також спеціалізовані справи неповнолітніх та військовослужбовців.

Загальні суди

Вища ланка у системі загальних судів - апеляційні суди, їх 34. Один апеляційний суд охоплює 3-4 департаменти. У їх складі багато палат з цивільних, кримінальних, соціальних, військових звинувачень та у справах неповнолітніх. У системі цієї судової ланки діє суд присяжних. Присяжні обираються жеребкуванням із складу виборців. Участь присяжних обов'язкова, за відмову накладається адміністративний штраф. У кожному департаменті або у декількох малих департаментах створюються Трибуна-ли великої інстанції, які складають середній рівень судів цієї ланки. Вони мають пала-ти з кримінальних та цивільних справ.

Палати засідають у складі трьох суддів. Деякі справи суддя розглядає одноосібно. При цих палатах діє декілька слідчих суддів. Нижчий рівень цієї ланки судів складають Трибунали малої інстанції. Вони створю-ються у головних містах департаментів. До складу трибуналу входять кілька суддів, які розглядають справи одноосібно. У цих судах розглядаються позови до 20000 франків та малі кримінальні справи. В цих судах розглядаються кримінальні справи, за які можна винести вирок - позбавлення свободи до 2 місяців або накласти штраф до 6000 франків.

Спеціальні суди

Суди, що розглядають державні справи щодо неповнолітніх та військовослуж-бовців, діють на професійній основі. Суди з торговельних справ обираються самими комерсантами. Суди з трудових суперечок обираються підприємцями та працівниками за взаєм-ною домовленістю.

Суди з орендних справ обираються обома сторонами на паритетних засадах.

Адміністративні суди

Верховним судом цієї ланки є касаційний суд. У його складі декілька палат, які роз-глядають справи про порушення у судових справах. При касаційному суді існують ге-неральні прокурори, які діють при міністерстві юстиції.

Адміністративні суди перевіряють законність усіх адміністративних актів від муні-ципальних постанов до ордононсів президента з політичних та економічно-соціальних питань, а також з питань моралі, освіти, цензури.

Найвищим апеляційним судом є Вища рада магістратури, де розглядаються скарги на обидва типи судів.

Вища рада магістратури

Найвищий апеляційний суд, де розглядаються скарги на юридичні та адміністратив-ні суди.

Складається з двох палат:

Перша палата - палата юрисдикції судів. Її роботу очолює президент республіки. За-ступник - міністр юстиції. До складу входять: 5 суддів, 1 прокурор, 1 державний рад-ник та 3 незалежних судді.

Друга палата - палата юрисдикції прокурорів. Її роботу очолює президент республіки. Заступник - міністр юстиції. До складу входять: 5 прокурорів, 1 суддя, 1 державний радник та 3 незалежних прокурори.

Функції Вищої ради магістратури:

- завідує судовим управлінням;

- призначає та звільняє суддів;

- здійснює ротацію суддів по горизонталі та вертикалі;

- вирішує про дисциплінарну відповідальність суддів.

Державна рада

Вищий орган адміністративної гілки судів.

Очолюється прем'єр-міністром. Його заступник - міністр юстиції, який здебільше вирішує питання діяльності ради.

Функції Державної ради:

- здійснює конституційний контроль щодо актів, прийнятих виконавчою владою;

- виконує функції консультативного органу уряду;

- обов'язково видає висновки на акти уряду, видані порядком, делегованим законодавством;

- здійснює нагляд за діяльністю адміністративних судів;

- відіграє роль касаційної інстанції для адміністративних судів;

- розглядає скарги на рішення рахункової палати та судів бюджетних дисциплін.

Конституційна рада

Була утворена 4 жовтня 1958 року конституцією П'ятої Республіки. Головна роль - конституційний експерт і регулятор політичного життя.

Складається з дев'яти осіб, які призначаються на 9 років. Три з членів повинні бути призначені президентом республіки, трьох призначає президент Національної асамб-леї і трьох - президент Сенату.

Одна третина членів Конституційної ради змінюється кожні три роки.

На додаток до дев'яти членів, передбачених вище, до складу входять колишні пре-зиденти республіки, які також є членами Конституційної ради.

Функції Конституційної ради:

- контроль на відповідність законів конституції;

- оголошення про вибори парламенту;

- вирішення конфліктів між урядом, президентом республіки та парламентом;

- розгляд скарг, що виникають у зв'язку з виборами до парламенту;

- встановлення конституційності регламенту засідань палат парламенту;

- участь у підготовці та контроль за проходженням виборів президента республіки.

- нагляд за проведенням референдуму та оголошення його результатів;

- консультації з президентом республіки при введенні надзвичайного стану.

3. Загальна характеристика індуського права.

Індуське право - це сукупність релігійних, моральних і пра-вових норм, яка склалася на основі релігії індуїзму і підтримана державою.

Індуське право віднесене до релігійно-общинної групи (підтипу) правових систем, оскільки:

- сформувалося у Стародавній Індії під помітним впливом міфологічних і релігійних уявлень, поєднаних в індуїзмі, і разом із ним зберігає дотепер своє регулююче значення;

- тісно пов'язане з традиційними індуськими соціальними інститутами - общиною, варно-кастовою структурою, що харак-теризуються як усталеністю, так і здатністю пристосовуватися до мінливих умов життя.

Регіони поширення - Індія та інші країни Південно-Східної Азії (Пакистан, Бірма, Сінгапур, Малайзія). Індуїзм сповіда-ють общини й у країнах Східної Африки (Танзанія, Уганда, Ке-нія).

На відміну від ісламу та інших релігій індуїзм не є чітко сфо-рмульованою теологічною доктриною і не вимагає від своїх при-хильників вірності одному віровченню. Однак основні положен-ня, що містяться у ньому, підтримуються більшістю індусів, не-залежно від їх релігійних переконань.

Релігійні та ідеологічні джерела індуського права

Релігія