У сфері державного права і конституційного регулювання майже всі країни Африки і Мадагаскару відмовилися від парламентської форми правління, віддавши перевагу президентській, яка часто перероджува-лася на диктатуру, виключаючи участь народу у здійсненні влади.

У сфері приватного права чітко виражена тенденція до відроджен-ня звичаєвого права. У той же час була загальна згода на відмову від шерегу норм, які перешкоджали розвиткові країни, але такі дії час-то були спрямовані на відхід від традиційного звичаєвого права.

Нове керівництво незалежних держав спиралося на моральні цін-ності традиційного права, прагнуло їх зберегти і утвердити. Було взято курс на збереження солідарності між членами соціальної гру-пи з тим, щоб не впасти у крайність індивідуалізму.

Деколонізація супроводжувалася деклараціями, що підкреслюва-ли значну користь звичаєвого права. Приймалися рішення про ко-дифікацію звичаїв чи їх санкціонування шляхом компіляцій (Мада-гаскар, Танганьїка, Нігерія).

Велика робота із систематизації звичаєвого африканського права проводилася школою східних і африканських дослідників Лондон-ського університету. Вони опублікували низку томів, в яких опису-валося звичаєве право й право спадкування у Кенії, шлюбне, май-нове, спадкове та зобов'язальне право в Малаві та шлюбно-сімейне право Ботсвани.

Значний вплив на традиційне право Африки і Мадагаскару мали іслам і християнство. У цьому регіоні християнство було запрова-джено у IV ст. 30 % населення цього регіону - християни. Ісламіза-ція тут почалася в XI ст. Мусульман серед населення Африки - 35 %.

Але ні християнство, ні іслам не здобули повної перемоги над традиційним правом, хоч мали на нього значний вплив. Вони позба-вили звичаї їхньої надприродної сили і магічної основи, що відкри-ло шлях до їх занепаду.

Нове право у країнах Африки і Мадагаскару - це система норм і нормативно-правових актів, що регулювали цілий шерег криміналь-них, адміністративних, торгових, морських, фінансових, поліцей-ських відносин, охорони здоров'я, освіти і публічних робіт. Саме у цих галузях традиційне право не мало ніякої бази. На місцевому рівні значна частина суспільних відносин, особливо тих, що були пов'язані зі сім'ями, громадами, населенням селищ і сіл, регулюва-лися звичаями традиційного права.

Використана література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року;

В.В.Сухонос, Теорія держави і права, „Університетська книга”, Суми, 2005;

М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М.Хома, Загальна теорія держави та права, „Новий світ”, Львів, 2000;

С.Л.Лисенков, Теорія держави та права, „Юрінком Інтер”, -К:, 2005;

5. Ю.О.Ведєрніков, В.С. Грек, Теорія держави і права, „ЦП”, - К:, 2005;

6. Скакун О.Ф.Теорія держави і права, „Консум”, - Х:, 2001;