Нормативний характер будуть мати і міжвідомчі договори - між міністерствами і відомствами, зміст яких є обов'язковим для виконання не тільки для сторін договору, а й для інших організацій відпо-відних галузей.

Формування нового фінансового механізму викликало не-обхідність поширення договору на сферу фінансових відносин. Це кредитні договори між банками і підприємствами, зміст яких перед-бачає обсяг кредитів, строки і порядок їх видачі, погашення, змен-шення або збільшення розмірів процентних ставок, відповідальність, матеріальну забезпеченість. На підставі договору, який буде вважа-тись нормативно-правовим, можуть бути створені міжгалузеві об'єднан-ня, асоціації, акціонерні товариства.

В трудовому праві нормативно-правовим є колективний договір, який у сучасних умовах повинен отримати нову якість. Така ситуа-ція зумовлена зміною статусу його сторін. З одного боку, це влас-ник державний або приватний, а з іншого - трудовий колектив, який може брати в оренду підприємство, а його члени - ставати акціонерами. В цьому випадку колективний договір повинен мати характер самоуправлінської угоди на певний строк. Змістом норма-тивного колективного договору може бути встановлено додаткові, не зазначені в законі пільги для працівників того чи іншого підприє-мства. Іншими словами, в сучасний період законодавство передба-чає низьку нормативну межу, яку може бути перевищено шляхом укладання трудового або колективного договору.

Отже, розширення сфери впливу нормативно-правового догово-ру в правовому полі України є реальністю, яка є результатом ево-люції системи нормативного регулювання і потребує правового закріплення.

ВИСНОВОК

З вищевикладеного в курсовій роботі я може зробити висновок, що будь які зміни, що відбуваються у формі державного устрою, правління чи режиму потребують адекватного відображення в існу-ючому правовому полі. Особливо це важливо враховувати, коли мова йде про формування незалежної, суверенної держави.

Прого-лошення незалежності України 24 серпня 1991 р. стало відправною крапкою на шляху оновлення існуючої в Україні правової системи, визначення основних напрямів її вдосконалення. Одним з її основних елементів є система джерел права, яка в пер-шу чергу, після відокремлення України від СРСР, потребує вдосконалення.

Процес розвитку права тривав протягом усієї історії українського державотворення і юридична наука виділила з нього різні види формальної визначеності, типізу-вала їх і закріпила в понятійному апараті. Будь який правовий зміст тільки в тому випадку виступає як такий, якщо він визначений і ви-ражений в єдності змісту і форми. Форми виразу змісту можуть бути різними, а зміст може набувати різних форм.

В Україні на сьогодні традиційно склалася система джерел права, яка об'єднує норма-тивно-правовий акт та нормативно-правовий договір. Це зумовле-но, з одного боку, зростанням обсягів правового регулювання, та збільшенням різних методів правового впливу, з іншого - походить від різних глибинних явищ і відбиває протилежні соціальні тенденції.

Поділ на нормативно-правові акти та нормативно-правові до-говори дає можливість побачити основні закономірності даної га-лузі правових явищ, розкрити можливості різних інститутів права, які відповідають тим чи іншим соціально-політичним умовам. В той же час розглядуваний поділ потребує в деяких уточненнях та до-повненнях, що враховували б сучасні наукові дослідження. |Крім того, звернувшись до питання про диференціацію джерел права, я можу зауважити, що вона залежить від розвитку суспільних відносин, ре-зультатом чого є поділ діяльності держави на законодавство, уп-равління та правосуддя. Хоча перша з названих форм державної діяльності безпосередньо розрахована на здійснення законодавчої функції, але ця функція за певних умов може залишатися за право-суддям, а також передаватись державному управлінню. Звідси стає можливим диференціація джерел права, яка ускладнюється ще й тим, що поділ форм державної діяльності історично далеко не по-вністю збігається з поділом компетенції між законодавчими, вико-навчими та судовими органами влади.

Багатоманітність форм виразу волі в праві є поняттям кінцевим, їх встановлення може залежати від волі законодавця, а форма - від змісту. Вибір тієї чи іншої правової форми залежить від змісту волі, її значення для здійснення інтересів і цілей, що постають перед домінуючою частиною населення соціально неоднорідного суспільства.

Ми знаємо, що Україні притаманна романо-германська правова система і чи навряд чи вона перейде до іншої правової системи, або буде використовувати юридичні прецеденти. Нашій молодій державі необхідно постійно вдосконалювати законодавство, щоб воно дійсно відповідало сучасним вимогам часу і слугувало народу для якого воно створюється, а не окремим прошаркам населення.

Використана література:

Підручники:

Конституція України від 28 червня 1996 року;

С.Л.Лисенков, Теорія держави і права, Юрінком Інтер, -К:, 1995;

В.В.Сухонос, Теорія держави і права, Університетська книга, Суми, 2005;

В.В.Копєйчиков, Теорія держави і права, Юрінком Інтер, -К:, 2002;

Кельман М.С. Загальна теорія держави та права, „Новий світ”, -К:, 2003;

6. Катюк В.О. Загальна теорія держави і права, „Юрінком Інтер”, -К:, 2005;

7. Скакун О.Ф.Теорія держави і права, „Консум”, - Х:, 2001;

8. Олійник А.Ю., Гусарев С.Д., Слісаренко О.Л. Теорія Держави і права України, Юрінком Інтер, -К:, 2001;

9. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М., 1995.

Періодична література:

10. Петрова Л.П. Джерела прав (критичний методологічний дослід) //Вісник Академії правових наук України. – 1997. - №1;

11. Онищенко Н.М. Джерела права та правові системи сучасності // Правова держава. – вип..12. –К:, 2001;

12. МузиченкоП. Нове бачення проблеми джерел права // Юридичний вісник. – 1998. -№3;

13. Шемшученко Ю.С. Державотворення і право творення в Україні: досвід, проблеми, перспективи: Монографія. – К:, 2001;

14. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. –К:, 1997;

15. Демин А.В. Нормативный договор как источник административного права // государство и право. –