Передусім це стосується взаємозв'язку між суспільно-політичним курсом розвитку Української держави і його наслідками. В резуль-таті проведення економічних реформ на підприємствах і в організа-ціях утвердились принципи самостійності і госпрозрахунку, що при-звело до широкого використання економічних важелів. Розвиток ринкової економіки сприяв утворенню нових господарських відно-син, а однією з форм їх опосередкування є договір.

Зміна політичних відносин між державами, соціальними спільно-стями, автономіями, державними органами, громадянами, трудо-вими колективами була наслідком проведення політичної реформи. Основними елементами цих відносин є вільне волевиявлення і його реалізація, що знайшли свій вираз у договірній формі взаємовідно-син, яка і тут набуває характеру фактора, що створює норми права. Договірні правила, що є змістом різних видів договорів, є проявом нормативної саморегуляції. Вони забезпечують не тільки регулю-вання поведінки сторін, а й потребують його визнання в загальній системі нормативного регулювання. Окрім цього слід зазначити, що вплив договірних правил на учасників суспільних відносин стає все більш відчутним.

Проведення державно-правової реформи сприяло зміні традицій-ного підходу до розгляду договору у зв'язку з такими поняттями, як «норма», «джерело права». Відповідно до цього необхідно визна-чити регулятивну роль договорів у сучасний період, їх розвиток у різних сферах суспільного життя, в тих чи інших галузях права.

Розширення кола суб'єктів нормотворення і правотворення веде до більш тісного сплетення норм регулювання і норм саморегулю-вання, правових актів і актів саморегулювання, до іншого співвідно-шення приписів і угод. Тенденція має такий вигляд: суб'єкти суспіль-них відносин самостійно створюють і виконують правила поведінки. Саме в цьому виражається поглиблення ролі самоуправління в нор-мативній сфері.

Це положення має відображення в реальному житті. Так, в су-часний період можна побачити пріоритет договорів у регулюванні тих відносин, де раніше головна роль належала нормативно-право-вим актам. Перехід до ринку супроводжувався звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини, розши-ренням свободи вибору партнерів у господарсько-економічних зв'яз-ках і визначенням змісту договірних зобов'язань. Перетворившись із засобу оформлення планових завдань на джерело виникнення ос-новного обсягу прав і обов'язків суб'єктів громадянського суспіль-ства, договір нормативно-правового змісту стає найефективнішим засобом задоволення потреб і інтересів громадян.

Держава в особі органів державної влади повинна створити певні умови щодо забезпечення подальшого розвитку цієї форми права. Виникає гостра потреба істотно поповнити інструментарій догові-рного права, передбачивши нові види договорів, потрібних ринкові.

Перспективи розвитку нормативного договору полягають у на-данні цій правовій категорії нового змісту, шляхом розробки нових методів і форм його реалізації, а також поширення на нові сфери суспільних відносин, що регулюються нормами відповідних галу-зей права.

Починаючи розгляд цього питання з галузей права, норми яких є регулятором відносин у публічній сфері суспільного життя, слід зазначити, що до останнього часу нормативно-правовий договір не знаходив у конституційному праві застосування, за винятком феде-ративного або союзного договору. Кроком вперед було укладання Конституційного договору між Президентом і Верховною Радою України, і визнання його як нормативно-правового. Відбувається поширення договірних методів регулювання між суб'єктами публіч-но-правових відносин, що мають владні повноваження (посадові особи, органи місцевого самоврядування, суспільні організації, ад-міністративно-територіальні одиниці). З кола питань, що регулю-ються галузевими договорами, деякі можуть стати предметом до-говорів нормативно-правового публічного характеру. Умовою для цього є переростання їх значення межі локальних інтересів. При-кладом можуть бути договори держав і їх органів про співробітництво в різних сферах суспільних відносин, що набувають значення «супер-договорів» для «cубдоговорів», які укладаються на їх підставі17.

За допомогою договору нормативно-правового характеру можуть розмежовуватися компетенційні повноваження між складови-ми частинами держави, що є федеративною або унітарною децент-ралізованою за формою державного устрою. Взаємовідносини між окремими міністерствами і відомствами для більш ефективного ви-конання своїх обов'язків, можуть будуватися за принципом делегу-вання частини повноважень шляхом укладання нормативно-право-вого договору, або за допомогою укладання функціональних угод у сфері управління, які б встановлювали загальні завдання та засо-би їх вирішення. Необхідно відмітити поширення договірних ме-тодів на відносини між державними органами і суспільними організа-ціями. Договори можуть бути укладені на всіх рівнях і стосуватися узгодження політики в галузі соціальних і трудових відносин, опла-ти праці, підтримки малого і середнього підприємництва18. Таким чином, нормативно-правові договори належать до сфери публічно-го права, що дає змогу узгоджувати інтереси і дії держави, владних структур, громадських організацій, різних верств населення.

Тобто на тлі загальної тенденції зростання принципу саморегу-лювання в договірному праві простежується тенденція розширення кола відносин регулювання, характерним є розробка угод з участю громадян, трудових колективів, соціальних груп. Прикладом може бути укладання договорів між радами та організаціями, що здійсню-ють побутове обслуговування громадян, будівництво житла, об'єктів соціально-культурної сфери і т.д. Тому необхідна розробка типо-вих договорів, що регулювали б відносини в цій сфері, і більш знач-не їх поширення. Це можуть бути різні за характером договори, як майнові, так і організаційні.

В сфері адміністративних відносин договір також набуває поши-рення, всупереч традиційному твердженню про те, що нормативно-правовий договір не може бути джерелом виникнення адміністратив-них правових відносин, і в якості юридичної форми в процесі державного управління, тобто розпорядчої і виконавчої діяльності держави, не застосовується19. Нормативна природа багатьох адмініст-ративних договорів пояснюється їх публічно-правовим характером і функціональним призначенням. На відміну від договорів приват-ного права тут суб'єктом є державно-владна організація, що реалі-зує в рамках своєї компетенції функції державного управління. Тому адміністративний договір завжди