колективним преміюванням, погодинна з індивідуальним преміюванням. Головною умовою виплати зарплати є виконання повного обсягу робіт, розрахованого на основі прогресивних нормативів витрат праці.
Акордна система оплати праці вводиться для посилення матеріальної зацікавленості у скороченні строків виконання робіт без зниження їх якості.
3.1.5. ІНДИВІДУАЛЬНА ТА КОЛЕКТИВНА СИСТЕМИ ОПЛАТИ.
Відрядна система може бути індивідуальною або колективною, залежно від способу організації праці. Індивідуальна відрядна система застосовується на виробничій дільниці, де забезпечений чіткий облік праці окремих працівників. Колективна (бригадна) відрядна встановлюється за загальними результатами праці бригади. При цьому розподіл заробітку провадиться із застосуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ). На підприємствах приймаються локальні положення про КТУ, встановлюються конкретні показники, порядок обчислення заробітку. Враховується також і кваліфікація працівника. Розмір заробітної плати не може бути нижчим встановленого розміру мінімальної зарплати.
3.2. ПОЧАСОВА СИСТЕМА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.
Погодинна система оплати праці застосовується переважно для оплати праці службовців. Для робітників ця система є доцільною в умовах механізації і автоматизації виробництва, зокрема, на дільницях і видах робіт з регламентованим режимом виробництва, при обслуговуванні апаратури, на дослідних виробництвах тощо.
Залежно від того, який відрізок часу взято на обчислення заробітку, погодинна система поділяється на погодинну, поденну і помісячну. При по часовій і поденній оплаті заробіток визначається шляхом множення відповідної часової чи денної тарифної ставки на число відпрацьованих в обліковому періоді (як правило – календарний місяць) годин або днів.
При помісячній оплаті за відпрацьований повний місяць виплачується місячна тарифна ставка або посадовий оклад, незалежно від кількості робочих днів у цьому місяці.
3.3. ДОДАТКОВА ОПЛАТА.
Як додаткову можна оцінити преміальну оплату, яка застосовується для посилення матеріальної зацікавленості працівника і особливо ефективна при по часовій системі оплати праці. Преміювання - це виплата працівникові грошових сум понад основний заробіток з метою стимулювання його роботи і заохочення до досягнення додаткових позитивних результатів.
Нормативне регулювання преміальної оплати здійснюється на підставі положень, які затверджуються на кожному підприємстві (в установі, організації) власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим органом. Ці положення включають як обов'язкові складові показники преміювання, умови і джерела преміювання, перелік посад і професій працівників, на які воно поширюється, розміри винагороди. Система преміювання передбачає два види винагород: "їй основні результати виробничої діяльності і спеціальні системи преміювання як, наприклад, впровадження нової техніки і т.д.
Невиконання працівником умов преміювання дає підстави для зменшення або і повної невиплати йому сум, передбачених преміальною системою.
До премій, які доповнюють систему оплати праці, відноситься також виплата винагороди за підсумками роботи підприємства (установи, організації) за рік, встановлена в зв'язку з переходом підприємств і організацій на нову систему матеріального стимулювання. Мета виплати цієї винагороди - в підвищенні матеріальної зацікавленості працівників щодо ефективності виробництва і покрашення якості продукції, досягнення планових показників реалізації продукції (чи прибутку) і рентабельності виробництва.
Як одноразова, передбачена виплата винагороди за вислугу років, мета якої - закріплення професійних кадрів на підприємствах і в організаціях, а розмір винагороди залежить від стажу роботи працівника. Матеріальне заохочення працівників з цією ж метою може бути передбачене законодавством у вигляді надбавок і доплат до їх посадових окладів. Надбавки за вислугу років встановлені для державних службовців, прокурорських працівників, суддів, працівників органів контрольно-ревізійних служб відповідно до законів, що регулюють їх діяльність (Закони „Про державну службу”, „Про прокуратуру”, „Про статус суддів” та ін.),
В умовах переходу до ринкової економіки трудове законодавство надає широкі повноваження локальному регулюванню оплати праці працівників. Вид, система оплати праці, розміри тарифних ставок, посадових окладів, премій та інших заохочувальних виплат, співвідношення в їх розмірах між окремими категоріями працюючих визначаються в колективному договорі та інших нормативних актах, що розробляються і затверджуються безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях.
4. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ І ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.
Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних і угрупованих документів.
Для нарахування основної заробітної плати за погодинною оплатою необхідні такі документи:
- штатний розклад, що містить відомості про посадові оклади;
- накази про присвоєні розряди;
- тарифна сітка (годинні тарифні ставки);
- табелі з обліку відпрацьованого працівниками часу за відповідний період (місяць);
Для нарахування основної заробітної плати за відрядною оплатою необхідні матеріали про обсяг виробітку (випущеної продукції, виконаних робіт і послуг) за відповідними розцінками:
- накладні на здачу продукції на склад;
- квитанції па оплату вартості послуг;
- акти-процентовки на обсяг виконаних робіт;
- акти приймання виконаних робіт і т. Ін.
Всі види додаткової заробітної плати нараховуються па підставі первинних документів:
- накази (на відпустку, звільнення і т. д.);
- копії свідоцтва про народження (для підлітків) і т. д.
Облік розрахунків з оплати праці проводиться на підставі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями із заробітної плати” від 22.05.96 р. № 144.
Відповідно до вказаного документа розрахунки по заробітній
платі можуть вестися в трьох варіантах:
- за розрахунково-платіжною відомістю;
- за розрахунковою відомістю;
- за спеціальними листами розрахунку заробітної плані, які виписуються на кожного працюючого на розрахунковий період.
Нарахована працівникові заробітна плата на території України виплачується в національній валюті. Законодавство забороняє виплату заробітної плати в формі боргових зобов'язань і розписок та дозволяє виплачувати заробітну плату банківськими чеками відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів за узгодженням з Національним банком України. Колективним договором на підприємстві, як виняток, може бути передбачена виплата частини заробітної плати натурою за цінами не