Заробітна плата виплачується працівникові за місцем роботи, не рідше двох разів на місяць, в строки, встановлені в колективному договорі. Якщо за першу половину місяця заробітна плата виплачувалась авансом, то при виплаті її за другу половину проводиться остаточний розрахунок за роботу.

При виплаті заробітної плати власник зобов'язаний повідомити працівникові суму нарахованої заробітної плати, суми відрахувань і підстави їх здійснення, а також суму заробітної плати, що піддягає виплаті працівникові. Відрахування і утримання з заробітної плати працівника можуть здійснюватись тільки на підставі закону:

- для повернення частини заробітку, виплаченого працівникові авансом;

- для повернення сум, виданих під авансовий звіт для господарських потреб, службових відряджень і т.д.;

- для повернення помилково виплачених сум;

- для відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству, але лише в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку;

- для повернення сум оплати відпустки за невідпрацьовані дні відпустки, яку працівник, звільняючись за власною ініціативою, отримав наперед;

- для перерахування прибуткового податку, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування;

- для виплати і перерахування сум за виконавчими листами.

Загальний розмір всіх утримань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а в випадках, передбачених законодавством, - 50% належної працівникові заробітної плати.

Законом України «Про оплату праці» встановлено різні види відповідальності, зокрема дисциплінарну, матеріальну, адміністративну і навіть кримінальну, за порушення законодавства про оплату праці.

5. ОБЧИСЛЕННЯ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ.

Одним із економічних показників, що використовуються підприємствами при розрахунках по оплаті праці, є середня заробітна плата окремих працівників підприємства (установи, організації), яка визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної і творчої відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, а також працівникам, які мають дітей, для виплати компенсацій за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності та пологах середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виходячи з виплат за останні два календарні місяці визначається розмір вихідної допомоги, а також у випадку збереження середньої заробітної плати вивільненим працівникам на встановлений законодавством період їх працевлаштування.

Для нарахування пенсії відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення» розрахунок середньомісячної фактичної заробітної плати проводиться або за 24 останні календарні місяці роботи перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності, незалежно від перерви у роботі.

Для відшкодування шкоди, заподіяної працівникові на виробництві, розрахунок середнього заробітку проводиться за 12 або 3 останніх повних календарних місяців роботи, що передують каліцтву або повній втраті професійної працездатності. Перелік виплат, що включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати, визначений у згаданому Порядку № 100. Усі вони включаються в розрахунок без вирахування утримань, тобто в тому розмірі, в якому нараховані.

Нарахування виплат за середньою заробітною платою проводиться виходячи із розміру середньоденної заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів.

6. ГАРАНТІЙНІ ВИПЛАТИ І КОМПЕНСАЦІЇ.

В деяких випадках законодавство зобов'язує власника або уповноважений ним орган до надання їх працівникам деяких гарантій і компенсацій, пов'язаних з оплатою праці. Гарантійні виплати – це суми грошових виплат, які виплачуються працівнику як заробітна плата за час, коли він з поважних причин, визнаних такими законодавством, був звільнений від виконання його трудових обов'язків безпосередньо на робочому місці.

До таких законодавство відносить:

1. Відповідно до ст. 1І9КЗпП виплату середнього заробітку працівникам за час виконання державних або громадських обов'язків: при здійсненні виборчого права; при виконанні депутатських обов'язків і за участь депутатів у сесіях рад народних депутатів; за участь у роботі з'їздів, конференцій, пленумів профспілкових та інших громадських організацій; в зв'язку з викликом як свідка, народного засідателя, експерта, громадського захисника, громадського обвинувача в органи дізнання, попереднього слідства, в прокуратуру, суд та при виконанні інших обов'язків, наприклад участь в колективних переговорах і підготовці проекту колективного договору, робота в примирних комісіях і участь у вирішенні колективного трудового спору.

2. Виплату заробітної плати відповідно до ст. 120 КЗпП України працівникам, які переїжджають на роботу в іншу місцевість, за час збирання в дорогу, перебування у дорозі та влаштування на новому місці (6 днів).

3. Виплату заробітної плати згідно зі ст. 121 КЗпП України працівникам за час перебування у службовому відрядженні.

4. Виплату середнього заробітку відповідно до ст. 122 КЗпП України працівникам, направленим на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за весь час навчання.

5. Відповідно до