договір повинен укладатися. Такий же висновок слід зробити щодо

колективних підприємств, що використовують виключно працю своїх членів

^

і не належать до категорії сільськогосподарських.

Закон не вимагає укладення колективного договору в організаціях, які

не мають статусу юридичної особи. Тільки на рівні юридичних осіб

укладення колективного договору е обов'язковим. У структурних підрозділах

колективний договір може укладатися (природно, у межах прав, наданих

структурним підрозділам). Працівники відокремлених підрозділів

юридичних осіб зазвичай не мають можливості прийняти участь у зборах

трудового колективу, на яких затверджується колективний договір. За таких

умов на трудові відносини працівників відокремлених підрозділів не може

бути поширена чинність колективного договору, що був укладений на

головному підприємстві. Це викликає необхідність укладення власником (він

може доручити діяти від свого імені керівникові відокремленого підрозділу)

колективного договору з профспілковими організаціями (чи іншими

представницькими органами), що представляють трудовий колектив

відокремленого підрозділу. Такий колективний договір укладається без

урахування повноважень, що надані структурному підрозділу. Він

укладається в межах прав підприємства.

Укладення колективного договору особами, що зареєстровані як

підприємці без утворення юридичної особи, і використовують найману

працю, з органами, уповноваженими найманими працівниками на

представництво, законодавством не передбачено. Водночас це не

заборонено. Г якщо в такій ситуації колективний договір належно укладено і

зареєстровано, на нашу думку, немає підстав для заперечення його

юридичного значення. І принцип рівності трудових прав (ст. 21 КЗпП), і весь

14

зміст Кодексу законів про працю підтверджують можливість визнання

чинності колективних договорів, що укладаються в подібних випадках.

У сфері недержавної форми власності поширена така практика, коли

власники вкрай обережні, методами непрямого впливу на працівників

перешкоджають створенню (діяльності) профспілкової організації і

укладенню колективного договору. Сьогодні держава не в силах протистояти

такому. Не вдаючись у соціально-політичну і соціально-економічну оцінку

таких дій, варто звернути увагу на протизаконність такої поведінки

власників, коли вони за допомогою подібної практики побічно ухиляються

від ведення переговорів і укладення колективного договору.

1.2. Сторони та порядок укладання колективного договору.

Укладенню колективного договору, передують колективні переговори,

які можуть розпочатися за пропозицією будь-якої з двох сторін не раніше ніж

за 3 місяці до закінчення терміну дії колективного договору. Інша сторона

протягом 7 днів зобов'язана почати переговори. Процедура ведення

колективних переговорів, механізм вирішення розбіжностей, що виникають у

ході переговорів, регламентуються статтями 10, 11 Закону України "Про

колективні договори і угоди". Право на ведення колективних переговорів

уперше закріплено Законом від 1 липня 1993 р. і відповідно до норм

Міжнародної Організації Праці (Конвенція МОП №154 про сприяння

колективним переговорам, рат. 1981 р.). Це правило є однією з

найважливіших гарантій забезпечення соціального партнерства.

Потрібно відмітити, що в законодавстві України відсутня норма, якою

б покладався обов'язок почати переговори на яку-небудь із сторін.

Сторони колективних переговорів зобов'язані надавати робочій комісії,

яка створюється сторонами для підготовки проекту колективного договору,

15

»>

всю інформацію, необхідну для визначення змісту колективного договору.

Учасники переговорів підписують зобов'язання про не розголошування

даних, що становлять державну або комерційну таємницю.

Закон передбачає примирні процедури для урегулювання

розбіжностей: складання протоколу розбіжностей, створення примирної

комісії, право звернення до посередника за вибором сторін. У разі

недосягнення угоди і після таких заходів, допускається організація і

проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України.

Для підтримки своїх вим9г профспілки можуть провести у встановленому

порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

Для сприяння врегулюванню колективних трудових суперечок

(конфліктів) створено спеціальний орган - Національну службу

посередництва і примирення, яка вивчає висунуті працівниками вимоги і

здійснює оцінку їх обґрунтування, консультує сторони, сприяє встановленню

контактів між сторонами, звертається до суду із заявою про вирішення трудо-

вого спору.

Проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі й

виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу.

У випадку, якщо збори (конференція) трудового колективу відхиляють

проект колективного договору або окремі його положення, сторони

поновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. Термін

переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього проект загалом

виноситься на розгляд зборів (конференції) трудового колективу.

Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами

(конференцією) він підписується уповноваженими представниками сторін не

пізніше ніж через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлене

зборами (конференцією) трудового колективу.

Колективний договір, набирає чинності з дня підписання їх

представниками сторін або з дня, вказаного в колективному договорі, угоді.

16

Після закінчення терміну дії колективний договір продовжує діяти до того

часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть діючий, якщо інше

не передбачене договором. У ст. 9 Закону не вказується термін, на який

укладається колективний договір. Цей термін визначається угодою сторін. На

практиці колективні договори укладаються терміном на 1 - 3 роки.

Внесення змін і доповнень до колективного договору, упади.. протягом

строку їх дії можливе тільки за взаємною згодою сторін у порядку,

визначеному колективним договором.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим

ним органом (особою), з однієї сторони, і профспілковими організаціями, які

діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності — представниками,

вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або

уповноважених ними органів, з другої сторони.

Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька

профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного

представництва (згідно з кількістю членів кожної профспілкової організації

утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного

договору. В цьому разі кожна профспілкова організація має визначитися

щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та

відповідальності за їх невиконання. Профспілкова організація, що відмови-

лася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права

представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

Керуючись загальною термінологією Кодексу законів про працю, ст. 12

КЗпП однією з сторін колективного договору називає власника. За загальним

правилом, відповідно до практики, що склалася, власником при укладенні

колективного договору виступає керівник підприємства. У сфері державної

власності виключно керівник має право виступати власником при укладенні

колективного договору, оскільки таке право за органами управління майном

не визнається (Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном,

*