що є у загальнодержавній власності". У сфері комунальної власності право

визначення органу, уповноваженого виступати при укладенні колективного

договору як власник (у трудо-правовому розумінні), належить керівникові

підприємства, установи, організації, якщо тільки орган, уповноважений

управляти комунальним майном, не взяв ці функції на себе. Аналогічним

чином повинне вирішуватися і питання про суб'єкта колективного договору

на стороні власника на підприємствах недержавної (не комунальної) форми

власності. При цьому право тієї чи іншої посадової особи виступати при

укладенні колективного договору в ролі власника або уповноваженого ним

органу повинне бути визначене статутом. Цивільно-правовий власник

недержавного підприємства має право, якщо він вважає це за необхідне, за

умови наявності відповідного запису в статуті підприємства, безпосередньо

виступити стороною колективних переговорів і колективного договору.

Організаційно таку функцію найзручніше виконувати власникові приватного

підприємства. Це не виключається і тоді, коли власників - кілька осіб. Якщо

ж їх багато, то безпосереднє укладення ними колективного договору

організаційно практично неможливе, але збори засновників (учасників)

підприємства, господарського товариства вправі доручити ведення

колективних переговорів і укладення колективного договору одному чи

кільком засновникам (учасникам), спостережній раді, якщо це не суперечить

статуту підприємства.

Слід звернути увагу на ту обставину, що в ст. 12 КЗпП поряд з

уповноваженим власником органом єдиний раз у Кодексі законів про працю

називається уповноважена власником особа. Аналіз законодавства про працю

дає підстави стверджувати, що під уповноваженим власником органом

мається на увазі, як правило, також посадова особа, хоча законодавець в

інших випадках (крім ст. 12 КЗпП) і не визнає за необхідне називати поряд з

уповноваженим власником органом і уповноважену ним особу.

Не буде суперечити ст. 12 КЗпП підписання колективного договору на

* 18

стороні власника кількома особами.

Стороною колективного договору є профспілкова організація.

Профспілковий орган (профспілковий комітет), у принципі, стороною

колективного договору не є. Такий висновок підтверджується зазначенням в

ст. 4,11, 17, 18, 19 Закону "Про колективні договори і угоди" на профспілки

як сторону колективного договору. Слід, однак, враховувати, що в п. 9 ст.

247 КЗпП говориться про виборний орган профспілкової організації, що

"підписав" колективний договір, а в п. 1 частини першою ст. 247 КЗпП і п. 1

ст. 38 названого Закону говориться про те, що виборний орган укладає

колективний договір. У ст. 20 Закону "Про професійні спілки, їх права та

гарантії діяльності" стороною колективних договорів і угод також

визнаються профспілки. Систематичне тлумачення цієї статті, порівняння її

зі ст. 12 КЗпП та іншими статтями цього Закону дає підстави для висновку

про те, що під профспілками тут розуміються не тільки професійні спілки, як

вони визначаються в Законі "Про професійні спілки, їх права та гарантії

діяльності", а й профспілкові організації на підприємствах, в установах,

організаціях (на це прямо зазначається в частині першій ст. 12 КЗпП).

Переважно саме профспілкова організація виступає як сторона колективного

договору. Разом з тим, належить враховувати, що на підприємстві може бути

створена професійна спілка (а не тільки профспілкова організація, що

входить до складу профспілки). У цьому випадку стороною колективного

договору буде саме профспілка, якщо він вів колективні переговори та уклав

колективний договір. Профспілка має право на укладення колективного

4

договору і тоді, коли вона об'єднує працівників в декількох чи багатьох

підприємств.

Ст. 12 КЗпП і ст. 4 Закону "Про колективні договори і угоди" визнають

за профспілковими організаціями, профспілками та їх об'єднаннями в особі їх

виборних органів беззастережне право на ведення колективних переговорів і

укладання колективних договорів. На відміну від інших представницьких*

19

органів, які повинні бути уповноважені трудовим колективом на ведення

колективних переговорів і укладання колективного договору, профспілкова

організація підприємства, установи, організації одержання від трудового

колективу такого спеціального повноваження не потребує.

Якщо трудовий колектив створив представницький орган для "Ведення

колективних переговорів і укладення колективного договору, цей орган і с

його стороною Якщо такий орган не створено, право ведення колективних

переговорів і укладення колективного договору належить профспілковій

організації (профспілці).

Ст 12 КЗпП допускає можливість обрання найманими працівникам

представників для ведення колективних переговорів і укладення

колективного договору тільки в тому випадку, якщо на підприємстві відсутня

профспілкова організація (профспілка).

Якщо на підприємстві діє кілька профспілок (профспілкових

організацій), то стороною колективного договору визнаються всі ці

профспілки (профспілкові організації).

За наявності на підприємстві кількох профспілок (профспілкових

організацій) чи інших уповноважених трудовим колективом на

представництво органів вони мають сформувати спільний представницький

орган для ведення переговорів і укладення колективного договору (ст. 4

Закону "Про колективні договори і угоди") Стороною колективного договору

при цьому вважаються усі відповідні профспілки. Вони повинні на засадах

пропорційного представництва (відповідно до кількості членів кожної

профспілкової організації) створити об'єднаний представницький орган. У

процесі колективних переговорів і укладення колективного договору цей

представницький орган приймає рішення відповідно до кількості голосів, яка

належить представникам кожної профспілкової організації (тобто, відповідно

до кількості членні кожної профспілкової організації, профспілки).

Кожна з профспілок, кожна з профспілкових організацій стосовно своїх

20

власних зобов'язань по колективному договору визначається самостійною.

Кожна з них при цьому визначається щодо своїх конкретних зобов'язань по

колективному договору. Профспілка, що відмовилася від участі в роботі

об'єднаного представницькому органу, позбавляється права представляти

найманих працівників під час підписання колективного договору (частина

друга ст. 37 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

1.3. Структура і зміст колективного договору.

Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови

(положення), покликані врегулювати соціально-трудові відносини в даній

організації. Ці умови можна поділити на чотири види: інформаційні,

нормативні, зобов'язальні й організаційні.

Інформаційні умови містять норми централізованого законодавства, а

також колективних угод більш високого рівня - Генеральної, галузевої,

регіональної угод. Такі умови, будучи перенесеними до колективного

договору конкретного підприємства, не набирають тут додаткової юридичної

сили. Разом з тим їх роль не треба зменшувати, оскільки одні й ті ж питання

регулюються значною кількістю джерел, а при цьому в колективному

договорі не може бути знижений рівень соціальних гарантій. Тому, логічно

вплітаючись у нормативну тканину колективного договору, інформаційні

умови забезпечують цілісність змісту з конкретного питання.

Нормативні