Зміст
Вступ.............................................................................................. 2
1. Історія виникнення та загальна характеристика міжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів ................................................................. ^
1.1 Історія виникнення колективних договорів ............................... З
1.2 Загальна характеристика міжнародних правових норм, що
регулюють порядок укладення колективних договорів ............ г
2. Поняття та зміст колективного договору ................................... 10
2.1 Поняття колективного договору ................................................. 10
2.2 Зміст колективного договору ...................................................... 13
3. Колективні переговори та порядок укладення колективного
договору......................................................................................... ^
3.1 Колективні переговори ................................................................. 16
3.2 Порядок укладення колективного договору ............................... 18
4. Колективні угоди: їх поняття і сторони ...................................... 22
5. Контроль за виконанням колективних договорів ...................... 25
Колективний договір ВІА ............................................................ 28
Висновок........................................................................................ 55
Список використаних джерел ...................................................... 56
Додаток 1 ........................................................................................ 58
Додаток 2 ........................................................................................ 59
Додаток 3 ........................................................................................ 60
Вступ
В науці трудового права колективний договір традиційно розглядався,
як правовий інститут Загальної частини трудового права. У цей час він зазнає впливу нових суспільних відносин, що не може не відбиватися і на правовій формі. Колективний договір не єдиний правовий акт, за допомогою якого
здійснюється договірне встановлення умов праці, він входить до системи
колективних угод про працю на національному, галузевому, регіональному
рівнях. Крім того, він виступає одним із засобів (способів) реалізації соціально-
партнерських відносин і, таким чином, входить до системи цих відносин.
В більшості країн світу колективний договір розглядається як бажаний
засіб фіксації заробітної плати та інших умов найму, регулювання відносин між
підприємцями і працівниками. При цьому досить часто колективний договір
е
залежить від політики уряду і одержує законодавче обґрунтування. Успіх
колективного договору полягаю і в тому, що в ньому закріплюється поняття,
широко вживані в житті, тому він став основним засобом реалізації соціальної
справедливості і гуманного ставлення людини до праці.
На сучасному етапі розвитку трудове законодавство багатьох країн
допускає боротьбу трудящих та їх страйки з метою поліпшення умов праці саме
в ході колективних переговорів і укладення колективних договорів. Потенційно
можлива або реально здійснювана боротьба трудящих і профспілок становить
характерну рису сучасних колективних договорів.
з
1. Історія виникнення та загальна характеристика міжнародних правових
норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів
1.1 Історія виникнення колективних договорів
Виникнення колективних договорів у всіх країнах тісно пов'язане з
економічними і соціальними наслідками подій, що мали місце наприкінці XIX
та на початку XX ст. Прискорений розвиток капіталістичного способу
виробництва, розподіл праці — все це відбилося на традиційних відносинах
між трудящими і підприємцями і змусило трудящих шукати захисту шляхом
створення організацій, які були б спроможними захистити їх інтереси. Такими
організаціями стали об'єднання за професією — професійні спілки, мета
створення яких була різною: для забезпечення зайнятості членів спілки, для
створення спеціальних товариств взаємодопомоги, які б надавали допомогу при
втраті роботи, в разі хвороби, при настанні старості, для регулювання умов
праці.
Створення профспілок мало своєю метою два завдання: допомогти
працівнику не наодинці, а спільними зусиллями, разом з іншими працівниками
бути спроможним конкурувати з підприємцями і усунути конкуренцію між
самими працівниками при встановленні індивідуальних умов праці. Тому
створення професійних спілок зустріло шалений опір з боку підприємців, які
або відмовлялися вести переговори зі створюваними організаціями трудящих
або погоджувались обговорювати питання з працівниками про умови праці
тільки на індивідуальній основі.
Опір підприємців веденню колективних переговорів з трудящими
підкріплювався державною політикою. У світі немає країни, де б не
приймались спеціальні обмеження щодо діяльності профспілок, спрямовані на
втручання в сферу їх діяльності та послаблення їх впливу, на недопущення
колективних переговорів.
Але вже на початку XX ст. і особливо після закінчення першої світової
війни ставлення урядів держав щодо колективних переговорів почало
4
змінюватись: спочатку до повільної згоди на дозвіл проведення колективних
переговорів, а далі — до адекватного сприяння таким переговорам. У середині
30-х років XX ст. Міжнародне Бюро Праці в своїй доповіді про колективні
угоди відзначало зростаючу важливість колективних угод як елемента
соціально-економічної структури сучасного індивідуального суспільства. Рух за
регулювання умов праці шляхом ведення колективних переговорів значно зріс
після першої світової війни, і в багатьох країнах колективні угоди є зараз
визнаним методом встановлення умов праці.
Термін „колективні договори" в цей час був вже досить відомим. Вперше
він був застосований подружжям Беатрисою та Сіднеєм Уебб в 1891 р. в їх
науковій праці „Кооперативний рух у Великобританії".
Колективні договори не становлять єдиного метода встановлення умов
праці чи регулювання трудових відносин. Навіть там, де колективно-договірний
метод має переважне застосування, існують й інші методи: індивідуальні
переговори між трудящими і підприємцями, нормативне регулювання з боку
держави або якоюсь третьою стороною, встановлення розміру заробітної плати
та умов праці в односторонньому порядку підприємцем тощо.
На сучасному етапі розвитку трудове законодавство багатьох країн
допускає боротьбу трудящих та їх страйки з метою поліпшення умов праці саме
в ході колективних переговорів і укладення колективних договорів. Потенційно
можлива або реально здійснювана боротьба трудящих і профспілок становить
характерну рису сучасних колективних договорів.
Відповідно колективний договір можна визначити як конкретний
результат боротьби трудящих та їх профспілок з підприємцями, який
фіксується залежно від співвідношення сил при колективних переговорах у
вигляді загальних положень про умови праці та соціальні права.
Необхідними умовами-укладення колективного договору мають бути:—
вільні, без державного втручання, колективні переговори незалежних від
монополій представників трудящих, тобто можливість застосувати колективно-
договірну боротьбу аж до страйків;—
вільне, без державного регулювання, закріплення в колективній угоді умов
5
праці і соціальних прав, що досягнуті внаслідок співвідношення сил, які
склалися між трудящими і підприємцями.
Основною метою колективного договору є поліпшення умов праці,
розширення соціальних прав трудящих та їх профспілок. Ведучи боротьбу за
досягнення основної мети, трудящі і профспілки застосовують як наступальну,
так і оборонну тактику. Наступальна тактика проявляється в тому, що вони
виступають ініціаторами укладення нових і переукладення старих колективних
договорів. До цього їх примушують погіршення умов праці і життя, безробіття,
посилення експлуатації, постійна інфляція і зростання